Пам’ятаєте анекдот про мавпу? Якось лев – цар звірів, наказав цим самим звірям поділитися. Праворуч повинні були перейти розумні, а ліворуч – гарні. І лише мавпа залишилася посередині із питанням: «Мені що розірватися?».

Студенти на лекції попросили мене пояснити їм, що означає бути обмеженим, мислити шаблонно та стереотипно? Я запропонував підняти руку спочатку тим, хто вважає, що на модульному контролі списувати не можна, а потім тим, хто вважає, що списувати можна. Більше половини з них вважали, що списувати не можна. Усі інші залишилися прихильниками думки про те, що списувати можна. Жоден з них не залишився посередині, навіть не спробував уявити собі, що може бути модульний контроль, на якому якраз і перевірятиметься вміння списувати: знаходити відповідні норми права та складати з них правовий алгоритм.

І я зрозумів, що у анекдоті про мавпу сміятися слід над звірами, а не над мавпою. Вона одна не мислила обмежено і вважала, що може бути і гарною, і розумною одночасно.