Закінчився Різдвяний Піст, а 23 лютого розпочнеться Великий Піст.

Коли мені говорять, що я маю велику силу волі аби постити, кажуть, що це важко, я не переконую в протилежному. Відчуття, які я переживаю під час Посту, істотно відрізняються від тих, які переживаються мною поза ним. А тому пояснювати тому, хто не постує, що я відчуваю у Пості, навіть не намагаюся. Так само як неможливо пояснити такі відчуття як «затишно», «приємно», «радісно»…

Під час Посту я поводжу себе стримано у їжі, та усвідомлено в думках. Друге означає, що кожну думку я сприймаю, усвідомлюю і співставляю з моїм власним розумінням гріха. Усвідомивши, що я грішу в думках, відкидаю таку думку і припиняю грішити.

Що ж до утримування в їжі, то воно є благом. І ось чому.

Спробуйте не їсти нічого хоча би годин 10. А потім з’їжте звичайне яблуко. Ви не лише відчуєте його смак, а й зможете ним насолодитися.

Спробуйте після дуже ситного обіду з’їсти те ж саме яблуко. Отримаєте зовсім інше відчуття.

То хіба перше відчуття не варте того, щоб попостити???

А це Вам від СОКРАТА:

Умеренность во благо

Греческая притча

Сократ спросил:

— Думал ли ты, Эвтидем, вот о чём?

— О чём?

— О том, что неумеренность, которая, по-видимому, одна даёт нам возможность достигнуть удовольствия, в действительности, бессильна это сделать; между тем, как умеренность более чем всё остальное, доставляет нам наслаждение?

— Каким образом?

— Таким образом, что неумеренность, не допуская нас до того, чтобы продолжался голод, жажда… бодрствование, которые одни делают нам приятным еду, питьё… покой и сон. Когда терпеливо ожидается момент, в который всё это бывает наиболее приятно — неумеренность препятствует нам испытывать истинное наслаждение при удовлетворении этих необходимых потребностей; напротив, умеренность, которая одна делает нас выносливыми в лишениях, способствует ещё тому, чтобы мы испытывали удовольствие при воспоминании прежних удовольствий, относящихся к тому, о чём сейчас сказано.