Я припинив займатися тенісом та грати у футбол через те, що не люблю змагатися. Так само як і абсолютно не орієнтуюся щодо конкурентів по адвокатській та готельній діяльності. Не вважаю за потрібне чи бажане мною конкурувати з кимось. Адже коли я змагаюся чи конкурую, то мої дії спричинюються діями суперника чи конкурента. Та хіба можна отримати задоволення від дій, до яких тебе хтось примушує?

У змаганні основним фактором, що впливає на поведінку тих, хто змагається є суперник та його дії. А основною метою – його перемогти. Якщо не вірите, то дайте собі відповідь на таке запитання: «Якби, граючи у футбол на чемпіонаті світу, Ви раптом опинилися недалеко від воріт суперника з м’ячем, то Ви би вдарили ефектно і гарно, від душі, щоб отримати задоволення від самого удару по м’ячу, але й з ризиком промахнутися, чи негарно, неефектно, і без задоволення, але з гарантією, що м’яч у ворота суперника повільно закотиться?»

Якщо Вам подобається те, що Ви робите, то Ви отримуєте задоволення від процесу, а на змаганнях задоволення дає результат, а не процес. Якщо Вам подобається якась книжка, то задоволення Ви скоріше отримуватимете від читання, а не від того, що Ви її дочитали.

Ще яскравіший приклад? Будь ласка. Ви сіли з другом за стіл скуштувати смачної страви. Дуже смачної. Хіба Ви станете їсти навипередки: хто швидше з’їсть? Хіба Ви станете їсти на кількість: хто більше з’їсть?

Тож, я не люблю змагатися чи конкурувати, бо прагнення перемоги вбиває в мені задоволення від самого процесу.