Знову із спілкування із студентами. Цього разу про сумніви і твердження.

На моє запитання про те, які шанси мають студенти щодо складання іспиту з цивільного процесуального права, відповідь була така: з імовірністю 80% вони складуть цей іспит, а 20% – студенти віддають ймовірності, що вони екзамен не складуть з першого разу.

Тобто студенти стверджують, що з імовірністю 80% вони іспит складуть з першого разу. Вони також стверджують, що з імовірністю 20% студенти іспит з першого разу не складуть. У цьому й криється сумнів у складанні іспиту з першого разу. Тобто сумнів це одночасне твердження про два протилежних результати.

В обох випадках йдеться про твердження. Скажіть, чи вдавалося Вам колись стверджувати щось, у що Ви вірите, а свої дії спрямовувати на те, щоб довести собі й іншим безглуздість такого твердження? Чи може навпаки, якщо Ви щось стверджуєте, то докладаєте зусилля для того, щоб таке Ваше твердження були істинним, щоб воно здійснилося? Мабуть останній варіант Вашої поведінки є більш логічним. Правда?

У такому разі студенти, стверджуючи, що вони складуть іспит з першого разу з імовірністю 80%, та стверджуючи, що вони його не складуть з імовірністю 20%, докладають 80% своїх зусиль на те, щоб іспит скласти, та 20% їхніх зусиль спрямовані на те, щоб іспит провалити.

Виходить, що Ваше твердження про те, що Ваша мрія може за якихось обставин не збутися, – це Ваше твердження. Важливо, щоб воно не виявилося помилкою. Адже помилятися Вам не до вподоби. Тож, треба докласти зусиль, щоб не помилитися.

У фільмі «ГАТАКА» один з головних персонажів говорить: «Ты хочешь знать, как мне это удалось? Я не оставлял силы на обратный путь».

Тож, чи варто сумніватися, та стверджувати те, чого Вам не хочеться?