Щоб зрозуміти цей мій лист його слід читати дуже повільно.

Учора увечері за келихом коньяку ми спілкувалися у рамках нашого корпоративного відпочинку у «Затишному» (https://www.facebook.com/profile.php?id=100000621768949&sk=photos&collection_token=100000621768949%3A2305272732%3A69&set=a.866471246753878.100000621768949&type=3&notif_t=shared_album_invite) і я розповідав про те, як пару років тому один наш німецький гість на сніданок сосиски їв, намастивши на них згущене молоко. Офіціантка йому принесла майонез і сказала, що він переплутав його із згущеним молоком. Німець скуштував сосиску з майонезом, сказав «lecker», тобто «смачно», і продовжив намазувати згущену на сосиску. Усі сміялися. І пару років тому, і учора увечері.

А тепер увага: сьогодні вранці наш син Рома взяв згущену, намазав на сосиску і сказав: «смачно». А я зрозумів таке: МИ УСІ СМІЯЛИСЯ З НІМЦЯ, ПРОТЕ НІХТО З НАС НЕ СКУШТУВАВ СОСИСКУ ІЗ ЗГУЩЕНИМ МОЛОКОМ. Ну хоча би для того, щоб було з чого сміятися. Сміялися більше двох років.