Пару днів тому мав цікаву розмову з одним із наших Партнерів щодо того, яку інформацію про нас та як доносити її людям, потенційним клієнтам нашої Фірми. Мені «різнула слух» фраза Партнера про те, що треба робити так, щоб сподобатися комусь. Потім зрозумів, чому ця фраза викликала такий дискомфорт у моїх думках.

Що відбувається, коли ми доносимо потенційним клієнтам інформацію про себе, про те, якими ми є насправді? Такі потенційні клієнти можуть сприйняти нас, або не сприйняти. Сприйнявши нас такими, якими ми є, ці потенційні клієнти стануть нашими клієнтами реальними. Тобто сприймуть вони саме нас, та стануть клієнтами саме нашими.

Якщо ж ми намагаємося сподобатися потенційним клієнтами, а не показати їм себе в істинному світлі, то показуємо ми їм не себе, а той образ, який, на нашу думку, їм повинен сподобатися. У результаті потенційним клієнтам може сподобатися той образ, що ми їм його нав’язали, або ж не сподобатися. Навіть якщо цей нав’язаний образ сподобається, то це будемо не ми. І визнають потенційні клієнти не нас, а те, що ми для них придумаємо. І стануть вони клієнтами нашого нав’язаного їм образа, а не нашими клієнтами. Тобто обдурити їх нам може вдатися, але усе рівно то залишиться брехнею. Це все рівно, що пообіцяти якісне лікування зубів в адвокатській фірмі. Навіть, коли хтось і повірить цьому, то вилікувати якісно зуби адвокат навряд чи зможе. Йому залишиться або лікувати неякісно, або ж визнати, що збрехав.

З цього усього висновок: справжнім є те визнання, коли визнають нас, а не наш образ. А це може статися лише тоді, коли  ми не намагаємося комусь сподобатися, а залишаємося собою. У протилежному випадку матимемо визнання нашої брехні. То ж чи варто прагнути подобатися? Чи варто прагнути визнання?

Бажаю Вам того визнання, яке приходить, коли Ви його не прагнете!

P.S. …Однажды к мудрецу пришел юноша и попросил раскрыть ему формулу успеха. Мудрец сказал: “Формулы успеха я не знаю, а вот формула неудачи мне известна: попробуй всем понравиться“.