враховуючи, що тих, від кого ми залежимо матеріально, морально, психічно, духовно…, ми боїмося, ми їх не любимо, то чи можемо ми створити для цих людей, щось сповнене любов’ю?
Уявіть собі видатного художника, який пише картину, а сам у цей час думає про те, скільки йому за неї заплатять. Його думки частково зосередженні на тому, що він творить, а частково на тому, скільки він отримає виручки. Це все рівно, коли граєш у теніс, дивитися на ту частину корту, куди хочеш потрапити м’ячем, а не зосереджуватися на самому ударі.

Ті, хто писав статті для газет і журналів зрозуміють мене, коли я скажу, що найкраще написана стаття – це та, яка пишеться без думки про гонорар і кількість знаків, що їх оплачує редакція.

Або ж уявіть себе у театрі, де артисти грають на сцені, не перевтілюються у образ, грають, зосередившись не на тій ролі, яку вони грають, а на тому, яке враження справляє їх гра на глядача. Чи цікаво Вам дивитися постанову, актори якої лише й чекають ваших оплесків, лише того й хочуть, щоб сподобатися глядачам за будь-яку ціну?

Гадаю, що писати статті, грати роль у театрі, грати у теніс найліпше тоді, коли ти зосереджений на тому, що робиш у даний момент і тебе у цей момент абсолютно не цікавить кінцевий результат у вигляді реакції когось на зроблене тобою. Найчастіше саме такі статті, саме така гра у теніс, саме така роль у постанові, вдаються найкраще.
Якщо робити людям добро, не очікуючи від них вдячної посмішки, а самому отримувати задоволення від можливості це добро творити та віддаючись йому усією душею та усім серцем, то мабуть саме це й є успіх. Тобто успіх це не визнання створеного нами, успіх – це сама можливість таке творити, не очікуючи ніякого визнання. Просто творити, не піддаючись залежності від результату.

Іншими словами, успіх – це не визнання наших заслуг, це можливість творити, не очікуючи якогось визнання. Успіх, це коли щось робиш так, як тобі підказують совість і душа, позабувши при цьому про майбутню чиюсь оцінку зробленого нами, якою б вона не була.

То ж успіхів ВАМ справжніх!!!