Опубліковано в журналі “Головбух”, № 34 (993), 12 вересня 2016 року, стор. 19-21

Кількість програмних продуктів, представлених на вітчизняному ринку, невпинно зростає. Водночас нікуди не зникає ризик придбати неліцензійний продукт. З’ясуємо, як виявити «піратське» програмне забезпечення і чим може загрожувати його використання

неЛіцензійний програмний продукт: як не ускочити в халепу

Комп’ютерні програми класифікують як об’єкти права інтелектуальної власності, а саме авторського права (ст. 420, 433 Цивільного кодексу України, ЦК; ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII, далі — Закон 3792). Власне комп’ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Таке поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах.

Об’єкт авторського права, окрім немайнових, надає його авторові або іншій особі, яка має авторське право, і майнові права. До них відносять і виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (ст. 15 Закону № 3792).

Майнові права автора чи іншої особи, яка має авторське право, можуть бути передані (відчужені) іншій особі (ст. 31 Закону № 3792). Особа, на користь якої таке відчуження відбулося, стає суб’єктом авторського права.

Отже, отримати право на використання комп’ютерної програми можна або безпосередньо від її автора, або від особи, на користь якої відбулося відчуження авторського права.

Право використовувати комп’ютерну програму

Автор чи інша особа, яка має авторське право, може передати свої майнові права повністю чи частково будь-якій іншій особі. Передачу майнових прав оформлюють авторським договором. При цьому в такому договорі слід чітко зазначити, які саме майнові права за ним передають, оскільки відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 3792 «майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані».

За авторським договором автор чи інша особа, яка має авторське право, може надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами (ст. 32 Закону № 3792).

Договір про передачу прав на використання творів має бути укладений у письмовій формі. Виняток передбачено лише щодо використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Такий договір може бути укладений в усній формі.

Істотними умовами авторського договору, тобто такими, без яких договір не вважатиметься укладеним, є умови щодо «строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди» (ст. 33 Закону № 3792).

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об’єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог ЦК та іншого закону (ст. 426 ЦК).

Ліцензійним називають договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону (ст. 1109 ЦК). У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Зверніть увагу!

Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Отже, у разі отримання комп’ютерної програми (програмного забезпечення) від ліцензіара (ліцензійний договір) чи ліцензіата/субліцензіара (субліцензійний договір) програмного забезпечення має бути укладений відповідний ліцензійний договір. Відсутність такого договору означатиме неліцензійне використання програмного продукту.

Придбання неліцензійного продукту: дії покупця

Перед придбанням програмного продукту слід з’ясувати, чи є у продавця повноваження/права укладати ліцензійний договір. Для цього потрібно вимагати ліцензію, або інший доказ правового статусу автора. І якщо продавець не може її надати, такий програмний продукт у нього купувати не варто, попри вигідну ціну.

Щоб перевірити наявність повноважень/права укладати ліцензійни договір на вже придбаний програмний продукт, потрібно звернутися до центру ліцензування, отримати інформацію про осіб, які мають право укладати ліцензійний договір, та, у разі потреби, укласти такий ліцензійний договір.

Якщо ж дійсно було придбано неліцензійний продукт, то його можна повернути продавцеві з вимогою повернення сплачених коштів та сплати збитків, якщо такі були.

Вріз

Додамо, що незаконне використання комп’ютерної програми тягне за собою, зокрема, накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення). При цьому незаконне відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм, що призвело до значної матеріальної шкоди, може каратися не лише штрафом, а й виправними роботами або позбавленням волі (ст. 176 Кримінального кодексу України).

Вріз

Важливо

Неліцензійний продукт

можна повернути продавцеві з вимогою повернення сплачених коштів та сплати збитків, якщо такі були