ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ в роздрібній торгівлі

Газета “Бухгалтерія”, ССЗ “Роздрібна торгівля: облік, розрахунки, податки” № 9 вересень 2016 року, стор. 71-74

Якими були би податківці, якби ефективність їх роботи вимірювали довідками, а не актами?

Підприємці окрім суто підприємницького ризику несуть ще й так званий фіскальний ризик. Останній полягає у результатах податкових перевірок. Не стільки в самих перевірках, хоча й вони є джерелом стресу та вимагають відволікання персоналу від роботи, скільки саме в результатах. Як відомо, податкова перевірка може закінчитися довідкою, коли порушення відсутні, або актом, якщо порушення податкового законодавства встановлено (п.86.1 ст. 86 ПКУ). Та всупереч існуванню можливості закінчити перевірку довідкою податківці самі радять платникам бодай якісь нарахування податків за фактом перевірки. Така вже фіскальна упередженість фіскального відомства: не може платник податків працювати в Україні без порушень податкового законодавства.

І от мета податкових перевірок у тому й полягає, щоб ці порушення знаходити та виявляти. Цікаво, скільки часу потрібно нам, щоб ефективність роботи податківця підтверджувалася кількістю довідок, а не актів? Врешті решт ДФС існує для упередження порушень податкового законодавства, а не для створення умов, у яких без порушень ніяк.

Порушення податкового законодавства виявляються за результатами перевірок: планових і позапланових, камеральних та у сфері трансферного ціноутворення, електронних та фактичних перевірок, зустрічних звірок.

Камеральні перевірки: що про них слід знати?

Відповідно до п.75.1.1. ст.75 ПКУ «камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального».

Відповідно до п.76.1. ст.76 ПКУ «камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення». При цьому ані згода платника податків на камеральну перевірку, ані його присутність під час її проведення не обов’язкові.

Тобто камеральна перевірка проводиться тишком-нишком і платник податку про неї дізнається лише після її проведення у разі виявлення в його звітності порушень податкового законодавства. Тобто платник податку під час камеральної перевірки виконує роль статиста.

Документальні перевірки: планові та позапланові

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПКУ «документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Документальна перевірка може проводитися за планом (планова перевірка). А може документальна перевірка бути позаплановою, яка проводиться за наявності певних підстав для цього.

Крім того, документальні планові і позапланові перевірки можуть бути виїзними, тобто проводитися за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, а можуть проводитися в приміщенні контролюючого органу (невиїзна перевірка).

Документальна планова перевірка: порядок проведення

Цей порядок врегульовано ст.77 ПКУ і полягає він у тому, що для її проведення обов’язковим є її передбачення у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Щоб потрапити до цього плану-графіку платник податків «повинен» мати ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. У залежності від ступеня ризику потрапити до такого плану-графіку можна раз на один, два чи три роки.

При цьому якщо «податкове навантаження» платника податку складає не менше 5% від задекларованого доходу за звітний податковий період, потрапляти до плану-графіка такий платник повинен не частіше, ніж раз на три календарних роки.

Така перевірка є комплексною і не може проводитися за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Проведення документальної планової перевірки контролюючий орган вправі розпочати лише у разі, коли ним платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня її проведення під розписку або надісланням рекомендованим листом повідомлено про дату початку перевірки та вручено копію наказу. При цьому слід мати на увазі, що 10-денний строк у разі надіслання повідомлення відраховується від дня надіслання, а не від дня отримання його платником.

Документальна позапланова перевірка: порядок проведення

Для проведення позапланової перевірки дуже важливим є питання підстав для її проведення, а саме:

  • отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються конкретні порушення, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
  • платником податків не подано в установлений законом строк податкову звітність;
  • виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
  • та інші, перелічені у п.78.1. ст.78 ПКУ підстави.

Відсутність вказаних підстав для позапланової перевірки, є само по собі підставою для недопуску представників контролюючого органу до перевірки та підставою для оскарження наказу про її проведення. Слід мати на увазі, що у разі проведення позапланової перевірки ПКУ не вимагає дотримання 10-го строку для повідомлення про це платника податку.

Допуск до документальної перевірки: це важливо знати.

Судова практика склалася таким чином, що питання правильності допуску чи недопуску до перевірки має бути вирішено саме на стадії допуску. Якщо платник податку вважає, що перевіряючі не мають права бути допущені до перевірок, він не повинен їх допускати. Якщо ж за наявності підстав для недопуску до перевірки платник перевіряючих усе ж допустив, то посилатися на відсутність цих підстав сенсу вже не має.

Підставами для недопуску перевіряючих є порушення ними вимог для допуску. Відповідно до п.81.1. ст.81 ПКУ умовами допуску є пред’явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, таких документів:

  • направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються вичерпний та обов’язковий перелік відомостей/реквізитів;
  • копії наказу про проведення перевірки також з обов’язковою інформацією, відсутність якої є перешкодою у проведенні перевірки;
  • службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Перш ніж допустити перевіряючих до перевірки, слід ретельно перевірити наявність усіх реквізитів в зазначених документах. Наприклад, якщо службове посвідчення видано працівнику Міндоходів, а не ДФС, то таке службове посвідчення має дефект, який усуває правомірність допуску. Не слід плутати допуск до перевірки з допуском на територію. Якщо працівники контролюючого органу знаходяться в приміщенні підприємства і чекають поки юристи платника перевірять зазначені вище документи, то це не значить, що вони допущені до перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки має бути складений акт, що засвідчує цей факт відмови.

Детальніше щодо недопуску до перевірки йтиметься нижче стосовно недопуску до проведення фактчиної перевірки.

Зустрічна звірка – не перевірка.

Згідно з п.73.5 ст.73 ПКУ «зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків…».

Порядок проведення контролюючими органами зустрічних звірок затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, відповідно до якого та ПКУ зустрічні звірки перевірками не вважаються, а за їх результатами складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у 10-денний строк.

Електронна перевірка – щось середнє між податковою перевіркою та самоперевіркою.

Відповідно до пп.75.1.2. ст.75 ПКУ електронна перевірка – це перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п.77.2 ст.77 ПКУ, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Повна назва цієї перевірки звучить так: документальна невиїзна позапланова електронна перевірка.

Електронна перевірка є новелою податкового законодавства, яка суміщає в собі як елементи звичайної податкової перевірки, так і елементи самоперевірки. Це проявляється в результатах проведення електронної перевірки та її наслідках для подальших стосунків платника податків з податковими органами. Оскільки включення положень про електронну перевірку до ПКУ було ініційовано не самими платниками податків, а податківцями, то абсолютно нелогічно очікувати, що в результаті її проведення платники податків отримують лише плюси, а податківці – лише мінуси. Так само нелогічно розраховувати й на те, що результат електронної перевірки для податківців має менше плюсів, ніж для платників. Адже податківці цей феномен придумали, їм, як кажуть, «і карти в руки».

Електронна перевірка проводиться податковим органом на підставі заяви платника податків, яка подається за 10 календарних днів до очікуваного початку її проведення. Порядок подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення контролюючим органом про проведення такої перевірки затверджено наказом Міністерства фінансів України від Міністерства фінансів України від 20.11.2015 р. № 1040, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.12.2015 р. за № 1522/27967 (далі – Порядок). Цим же наказом затверджена й форма Заяви платника податків про проведення електронної перевірки.

Для того, щоб заява про електронну перевірку була задоволена і перевірка була проведена, необхідним є рішення про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки, яке приймається контролюючим органом, до якого платником податків подано заяву, протягом 10 календарних днів з дня її отримання.

За результатами електронної перевірки складається завжди довідка у двох примірниках, яка підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку і після її реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам для ознайомлення та підписання протягом 5 робочих днів з дня вручення.

Якщо платник податків не погоджується з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в довідці, складеній за результатами електронної перевірки, він все ж зобов’язаний підписати таку довідку та має право подати свої заперечення, які складають невід’ємну частину такої довідки. Контролюючий орган зобов’язаний розглянути ці заперечення протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання та надіслати платнику податків відповідь у порядку, визначеному ст.58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Така відповідь, як і заперечення, також є невід’ємною частиною довідки про проведення електронної перевірки.

Згідно з п.50.1. ст.50 ПКУ платник податків, який за результатами електронної перевірки виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний вчинити одну з дій:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Фактичні перевірки – спеціально для торгівлі.

Якщо перелічені вище перевірки є так званими загальними перевірками, тобто такими, що не виокремлюють підприємства торгівлі як особливих об’єктів перевірки, то фактичні перевірки ніби спеціально для торгівлі і придумані.

Згідно з п.75.1.3 ст.75 ПКУ фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). На відміну від камеральних та документальних перевірок, проведення фактичних перевірок окрім ПКУ регулюється й іншими законами України.

Згідно зі ст.82 ПКУ тривалість фактичної перевірки не може перевищувати 10 діб. Фактичну перевірку може бути продовжено ще на 5 діб за наявності підстав, зазначених у пп.82.3.1 і 82.3.2 ст.82 ПКУ.

Фактична перевірка відрізняється від інших видів перевірок тим, що проведення її здійснюється без попередження платника податку.

Для проведення фактичної перевірки потрібні відповідні підстави (ст.80 ПКУ). Фактичні перевірки проводяться у разі:

  • коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
  • отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
  • письмового звернення покупця (споживача), оформленого згідно із Законом «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових або касових операцій;
  • неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання РРО, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій або подання їх з нульовими показниками;
  • отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
  • виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених вище, коли йшлося про визначення фактичної перевірки;
  • отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Підставою для недопуску до проведення фактичної перевірки є порушення вимог щодо допуску до неї. Для проведення фактичної перевірки особи, які хочуть її здійснити, зобов’язані надати платнику податків, що перевіряється, такі документи:

  1. Направлення на проведення перевірки.
  2. Копію наказу про проведення перевірки.
  3. Службові посвідчення осіб, зазначених у направленні на проведення перевірки.

Вивчивши надані податківцями документи (причому зробити це треба дуже повільно), обов’язково можна знайти порушення в їх складанні. Наприклад, у направленні на проведення фактичної перевірки окрім дати його видачі, найменування органу ДФС має бути зазначено реквізити наказу про проведення відповідної перевірки.

Також направлення на перевірку може мати порушення в найменуванні та реквізитах суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться. Наприклад, перевіряючі, підійшовши до магазину «Іграшки», можуть швидко вписати цю назву в направлення і показувати його працівникам ТОВ «Продукти харчування з Японії», що орендує це приміщення. Іншими словами, вивіска на приміщенні далеко не завжди є реквізитами суб’єкта (об’єкта) перевірки.

Дуже важливим реквізитом направлення на перевірку є мета, вид (планова або позапланова), підстави перевірки. Прочитавши дуже уважно ці підстави, слід зосередитися на тому, як їх можна поставити під сумнів, а ще краще — спростувати. Наприклад, якщо підставою для перевірки зазначено письмове звернення покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, то його має бути оформлено згідно із законом.

Що до підпису, то він має належати керівнику органу ДПС або його заступнику. При цьому має бути зазначено, хто саме поставив підпис. Якщо таким «підписантом» зазначено начальника ДПІ, а підпис його не відповідає підпису в направленні на перевірку або в наказі на перевірку (часто заступник начальника ДПІ замість того, щоб написати свою посаду та своє прізвище, ім’я та по батькові, робить позначку біля слова «начальник», а біля ПІБ начальника ставить свій підпис), то це є підставою вважати направлення на перевірку оформленим з порушенням, що дає право не допустити перевіряючих до її проведення.

Висновок: перевіряйтеся правильно!!!