газета “Бухгалтерія” № 14 (1261), 03 квітня 2017 р. стор. 42-43.

Перевірки щодо дотримання вимог п.296.10 ст.296 ПКУ та Закону про РРО у підприємця другої групи єдиного податку, не проводилися ані в кінці 2015, ані в 2016 роках. Якщо податківці завітають з перевіркою в поточному 2017 році та виявлять факт незастосування РРО з 1 жовтня 2015 року (в III кварталі 2015 року дохід підприємця наростаючим підсумком перевищив 1 млн грн..), яким чином вони визначатимуть суму штрафу?

Дане питання було виокремлено у процесі розгляду ситуації щодо застосування РРО фізичними особами – платниками єдиного податку в статті Т. Сушальської «Підприємець –  платник єдиного: мільйон гривень є, а РРО немає…»[1], і сьогодні розглянемо його детально[2].

Відповідно до п.296.10. ст.296 ПКУ РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. Лише у разі перевищення в календарному році цього обсягу доходу застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Згідно з п.1 ст.17 Закону про РРО у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи застосовується фінансова санкція за таке порушення, вчинене вперше у розмірі 1 гривня; та за кожне наступне вчинене порушення – 100% вартості проданих товарів (послуг).

Як видно з наведеного визначення правопорушення, об’єктивна сторона його полягає у наступному: в непроведенні розрахункової операції через РРО з фіскальним режимом роботи. І хоча у податківців існує думка про те, що таким непроведенням охоплюється і проведення розрахункової операції через РРО без фіскального режиму роботи (тільки тому, що вони РРО без фіскального режиму роботи вважають таким, що відсутній взагалі), та і взагалі відсутність РРО, слід вказати, що вище вказане правопорушення може бути вчинене лише у тому випадку, якщо суб’єкт господарювання МАЄ зареєстрований РРО з фіскальним режимом роботи і НЕ ПРОВОДИТЬ через нього розрахункові операції.

На думку автора, якби за таке правопорушення притягали не до фінансової санкції у розмірі від 1 грн. до 100-відсоткового розміру виручки, а до кримінальної відповідальності у вигляді довічного ув’язнення, то суди і адвокати зважали би більш прискіпливіше на таку об’єктивну сторону і не плутали би непроведення розрахункової операції через РРО з фіскальними режимом з незастосуванням РРО взагалі. Проте на сьогодні практика рухається у руслі інтересів контролюючих органів і чітким розумінням азів теорії права щодо складу правопорушення вони, нажаль, не переймаються. Тому зосередимося на інших ознаках вказаного правопорушення, «уявляючи» собі, що непроведення розрахункової операції через РРО з фіскальним режимом і відсутність РРО взагалі – нібито одне й те ж саме.

Іншими ознаками такого правопорушення є встановлення протягом календарного року в ході перевірки цього факту. Тобто значення має і «протягом календарного року» і «в ході перевірки».

Спочатку розглянемо словосполучення «протягом календарного року». Це поняття означає вчинення таких розрахункових операцій з порушенням порядку застосування РРО протягом року, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Так Верховний Суд України у Постанові від 16.04.2013 р. № 21-94а13 «Про відміну рішення податкової інспекції» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31073055) зазначив: «…при здійсненні роздрібної торгівлі та громадського харчування на території села, що здійснюється підприємством споживчої кооперації, застосування РРО є обов’язковим при перевищенні річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, встановленого у розмірі 75 000 грн. на один структурний підрозділ, має обчислюватися за календарний рік, а не будь-які 12 місяців за вибором органу державної податкової служби.

При цьому календарний рік – проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів». І хоча у даному випадку ВСУ посилався на законодавство, що існувало до ПКУ, підхід концептуально від того не змінюється.

Тепер щодо словосполучення «в ході перевірки». Це поняття означає, що правопорушення щодо застосування РРО має бути виявлено саме в ході перевірки. Та оскільки Закон про РРО містить формулювання: «встановлення протягом календарного року в ході перевірки», то візьму на себе сміливість стверджувати наступне:

У ході однієї перевірки можна встановити лише одне правопорушення, фінансова санкція за яке – 1 грн. І той факт, що днів, протягом яких не застосовувався РРО було багато, правопорушення залишається одне.  Фінансова санкція у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) може бути застосована за кожне наступне вчинене порушення, яке може бути виявлено лише в ході іншої (нової) перевірки, проведеної протягом календарного року, тобто з 1 січня по 31 грудня.

Наведімо кілька прикладів:

• Перевіркою, проведеною 2 січня, встановлено факт зазначеного правопорушення 1 і 2 січня. Фінансова санкція – 1 грн., оскільки перевірка була одна, отже й правопорушення не є повторно встановленим.
• Перевіркою, проведеною 31 грудня, встановлено порушення 31 січня, а другою перевіркою проведеною наступного дня – 1 січня, встановлено порушення 1 січня. Фінансова санкція – 1 грн. (двічі), оскільки порушення вчинено не повторно протягом календарного року, а отже не є наступним.
• Перевіркою, проведеною 1 січня, встановлено порушення, вчинене 1 січня, а другою перевіркою, проведеною 2 січня, встановлено порушення, вчинене 2 січня. Фінансова санкція за 1 порушення – 1 грн., а за друге – 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).

Таким чином, якщо представники контролюючого органу завітають з перевіркою до підприємця – платника єдиного податку в поточному 2017 році та виявлять факт незастосування РРО з 1 жовтня 2015 року, сума фінансової санкції має становити – 1 грн. І лише, якщо вони завітають наступного дня з новою перевіркою та встановлять аналогічне правопорушення, вчинене вже наступного дня, і якщо цей наступний день буде в межах 2017 року, то фінансова санкція має бути застосована у розмірі – 100% виручки.

[1] Опубліковано: Бухгалтерія. – 2017. – № 9. – С. 27 – 29 (прим. ред.).

[2] Див. також: Єфімов О. Штраф як адміністративно-господарська санкція // Бухгалтерія. – 2017. – № 12. – С…. (прим. ред.).