Скільки у Вас друзів???

Останній наш корпоратив (це такий захід, на якому ми спілкуємося на різні цікаві теми) був присвячений темі «Справедливість». Одні вважали, що справедливість – це коли ми отримуємо бажаний і очікуваний результат наших дій. А коли він небажаний – то це несправедливість. Інші вважали, що справедливість – це будь-який результат, оскільки він завжди відповідає тим діям, що були вчинені аби його досягти. І якщо він нам не подобається, якщо ми вважаємо, що він мав би бути іншим, то ми просто не усі правильні дії вчинили, аби його досягти.

 

Проте наразі йдеться не про справедливість. Хочу акцентувати Вашу увагу на тому, що «справедливість» це всього лише слово з 14 літер. Одні його наповнюють одним змістом, інші – іншим. Тобто насправді усі просто говорять про різні речі, називаючи їх одним словом. Перші говорять про оцінку певної події, певного результату. Інші ж говорять про закономірність настання певного результату в залежності від вчинених дій. І якби перші й другі замість слова «справедливість» вибрали кожен своє: перші – слово «оцінка», а другі – слово «закономірність», то й розбіжності між ними зникли б.

 

Часто студенти-юристи на запитання, яким вони бачать своє професійне життя, відповідають, що хочуть стати партнером в адвокатському об’єднанні. Проте слово «партнер» вони або пояснюють кожен на свій лад, або ж взагалі не знають, як його пояснити. І коли я їм говорю, що «партнер» – це не узагальнене й усім зрозуміле поняття, «партнер» – це сукупність прав, повноважень та обов’язків. Кожне адвокатське об’єднання цей комплекс прав, повноважень і обов’язків формує на свій лад, по-різному наповнює його зміст. І тому хотіти стати «партнером» – просто не логічно. А хотіти стати «партнером» в конкретному адвокатському об’єднанні – логічно і… зрозуміло. Адже не логічно хотіти стати партнером з невідомим колом повноважень та логічно хотіти певних повноважень у конкретній адвокатській фірмі.

 

У нас відбувалися корпоративи й щодо «дружби», «щастя», «професійності»… Однак, якщо пригадати усі ці корпоративи, то йшлося лише про те, хто яким змістом наповнює те чи інше слово. А такі абстрактні слова, як вказані вище, різними людьми наповнюються по-різному.

Майже усі кандидати у партнери нашої фірми говорили про те, що хочуть бути фахівцем у сфері права, хочуть мати гідний та достатній дохід… однак майже ніхто не зміг мені пояснити, що значить бути фахівцем, чи скільки це достатній дохід…

Тож виходить, аби порозумітися одне з одним, люди мають домовитися про те, які слова та яким змістом вони наповнюють. І тоді вони зможуть якщо й не порозумітися, то хоча би зрозуміти, чому вони не порозумілися.

Наприклад, науковці говорять мовою наукових дефініцій, тому розуміють один одного. Навіть коли сперечаються щодо того чи іншого поняття, то спір ведуть із застосуванням прийнятої обома сторонами термінології.

 

То ж чи є сенс взагалі сперечатися??? Може є сенс просто запитати один одного про те, яким змістом він наповнює слово, що є предметом спору??? Може тоді й спору не буде?

 

Еріх Фромм у своїй роботі «Мати чи бути» так описав значення слова «слово»: «Слова це посудини, які ми наповнюємо нашими переживаннями, проте ці переживання з цих посудин виливаються» («Worte sind Gefäße, die wir mit Erlebnissen füllen, doch diese quellen über das Gefäß hinaus.» Erich Fromm «Haben oder Sein»).

 

Скажіть, скільки у Вас є друзів?????

 

Якщо Ваша відповідь на це моє запитання: «Дивлячись, кого називати другом», то Ви усвідомили те, про що я написав.

 

Усвідомили???