Як на мене, то життя – це миттєвість між невідомим нам майбутнім там пройденим минулим. Не я перший Вам на це натякаю. Пам’ятаєте слова з пісні “Есть только миг между прошлым и будущим, Именно он называется жизнь“.

Якщо виходити з того, що майбутнє нам не відоме, а минуле вже не зміниш, то залишається перейматися лише теперішнім. Саме воно і є наше життя. Ми не можемо розпочати життя знову. Ми можемо лише продовжити його. Але саме зараз ми створюємо своє майбутнє, яке потім перейде у незмінне минуле.

Миттєвість, у якій ми з Вами саме зараз знаходимося, прийшла з майбутнього і вже за мить стане минулим. Нашими спогадами про те, як ми її прожили.

А прожити ми цю миттєвість можемо, лише повністю віддавшись їй усією своєю суттю, наповнивши її якомога повніше, яскравіше, щасливіше та гарніше; вчинивши усе максимально можливе, нібито ця миттєвість є останньою у нашому житті.

І коли така миттєвість, прожита якнайяскравіше, стане нашим минулим, ми зрозуміємо, що саме з таких миттєвостей і складається наше життя. ЯКНАЙЯСКРАВІШЕ.

Витрачатимемо ж ці миттєвості аби як, то й життя матимемо аби яке. Кожна втрачена миттєвість – це втрачена частинка життя. І що більше ми їх втратимо, то більше втрачаємо життя.

То ж чи варто ображатися на коханого чи кохану та не розмовляти з ним чи нею хай навіть годину? А може хтось із Вас стане настільки жадібним до таких миттєвостей, що поміркує та переосмислить спосіб їх витрачання. Хтось, можливо перестане спати до полудня, а хтось дивитися футбол… Просто візьміть калькулятор та порахуйте: спочатку від віку, який Ви плануєте прожити відніміть Ваш сьогоднішній вік. Потім помножте результат на 365 і взнаєте, скільки днів Вам залишилося. Тоді вирішуйте, на що ці дні витрачати: перегляд футболу, читання книжки, спілкування з близькими, спостерігання за сонцем, що сходить чи сідає…

У будь-якому разі бажаю Вам жити якнайповнішим життям саме тут і саме зараз. І тоді Вам буде, що згадувати!!!