Одного разу мій знайомий сказав, що в офісі він прочитає лекцію про здоровий спосіб життя. Уявіть собі, що сам він має виразку шлунку, причиною якої є вживання у їжу усього підряд без розбору, половину відсутніх та половину хворих зубів, відсутні здібності до витримки фізичного навантаження і це при тому, що в минулому він був майстром спорту. Мені здалося, що його лекція про здоровий спосіб життя буде більше схожою на гумористичний виступ.

А потім я подумав, чи не так само гумористично виглядають керівники фірм, коли вчать підлеглих робити те, чого не вміють самі, та вимагають виконувати те, чого не виконують самі. Це дещо схоже на татка, який з цигаркою у руці повчає сина про шкоду паління. Тут не йдеться про те, коли керівник купує послуги фахівцяу галузі знань, де він сам не є фахівцем. Йдеться про керівників, які вчать інших робити те, чого вони самі не вміють.

То ж і виходить: щоб бути гарним керівником треба ставити до себе вимоги, не нижчі від вимог до підлеглих; треба спочатку навчитися керувати собою.

А процес управління стане ефективним лише тоді коли воно грунтується на власному прикладі. До речі, як і процес виховання.

Гадаю ця притча є підтвердженням викладеного мною вище:

Одного суфия спросили:

— Как можете вы учить людей двигаться в определённом направлении, если они не знают вашего «языка»?

Он отвечал:

— Вот история, иллюстрирующая это. Как-то раз суфий попал в страну, где люди знали на его языке одну-единственную фразу: «Пожалуйста, сделайте это!». У него не было времени научить их лучшему пониманию его языка. Поэтому, когда ему бывало нужно, чтобы что-нибудь было сделано, он демонстрировал это и говорил: «Пожалуйста, сделайте это!». И, таким образом, всё было сделано.