Часто чув і чую: “Треба вміти відстоювати свою точку зору“. Цього вчать своїх дітей батьки, своїх учнів – вчителі… Гадаю, наступний діалог може дещо пояснити:

– Як навчити сина відстоювати власну точку зору?

– Поясни йому, для чого це потрібно.

– Пояснював, а він не слухає. Він вважає, що вже вміє відстоювати і моя точка зору на це його не цікавить. То ж хочу йому довести, як це робити правильно, хочу відстояти свою точку зору. А він не слухає.

– А для чого йому слухати твої докази?

– Для того, аби він умів довести своє.

– Довести чи пояснити?

– А в чому різниця?

– Різниця у тому, що пояснюють тому, хто хоче почути ці пояснення, готовий їх сприйняти. А доводять свою точку зору тому, хто її не сприймає, не хоче слухати пояснень.

– То виходить, що я йому не пояснюю, а довожу, доказую, що я правий?

– Виходить, що ти переконуєш свого сина у тому, що його почують і зрозуміють лише тоді, коли він не буде переконувати.

– То що робити?

– Пояснюй, а не переконуй.

– Пояснювати, що треба пояснювати, коли хочеш, щоб тебе почули, а не відстоювати свою точку? Виходить, що то дурниця – вчити сина відстоювати свою точку зору.

– А це вже твій власний висновок. Ти запитував, я відповідав. А якби доводив мені своє, то чи дійшов би ти до цього висновку?

Цей діалог відбувся реально. Не один раз і не з одним з отримувачів моїх листів. Вас почують, коли Ви пояснюватимете, а не коли переконуватимете.