Г-та “Бухгалтерія”, № 39 (1286), 25 вересня, 2017, стор. 7-10.

Укладена Україною з Євросоюзом Угода про асоціацію[1] окрім самих по собі переваг запроваджує ще й нові правила поведінки, необхідної для отримання таких переваг. А ще точніше – виникає потреба правильно враховувати та застосовувати деякі досить важливі деталі вказаних правил.

 

True story з практики

Одного разу українське підприємство – імпортер завезло в Україну товар та помістило його під контролем митників на склад тимчасового зберігання. При цьому митний орган від імпортера отримав увесь набір документів, включаючи сертифікат походження товару з однієї з країн ЄС. Та коли імпортер пред’явив митному органу документи для розмитнення товару в режимі «імпорт», митники заявили, що сертифікат прострочений на кілька тижнів. І хоча на момент увезення товару на митну територію України та поміщення його під митним контролем на склад тимчасового зберігання вказаний сертифікат прострочений не був, митники відмовлялися його приймати до уваги та надавати імпортеру відповідні митні преференції, які такий документ надає.

Говорячи мовою правників, виникла необхідність в коректному тлумаченні ст.24 Протоколу 1[2] до Угоди про асоціацію стосовно того, чи правомірне застосування преференції в разі оформлення товарів в митний режим імпорт (випуск для вільного обігу) після перебування цих товарів на складі тимчасового зберігання, з підтвердженням походження сертифікатом, строк якого перевищує чотири місяці з дати видачі при тому, що товари фактично були представлені органу доходів і зборів до закінчення чотирьох місяців з дати видачі цього сертифікату.

Передбачене у ч.1 ст. 24 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію словосполучення щодо сертифікату «у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту» митники тлумачили як «має бути подане в митний режим «імпорт» чи в митний режим «митний склад» до митних органів країни імпорту». У той час, як імпортер вважав, що подання цього сертифікату при поміщенні товару під митним контролем на склад тимчасового зберігання, також вважається поданням, яке перериває 4-місячний строк.

Аналогічним чином словосполучення з ч.3 ст.24 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію «якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати» митний орган трактував як «якщо імпортовані товари були представлені в митний режим «імпорт» чи в митний режим «митний склад» раніше цієї кінцевої дати». Імпортер же і в цьому разі вважав, що товари, розміщенні на складі тимчасового зберігання під митним контролем і вже є представленими митному органу товарами.

 

 

Для довідки:

Протокол I щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва

Стаття 24 Термін дії підтвердження походження

1. Підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
2. Підтвердження походження, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.
3. В інших випадках пізнього подання митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати.

 

 

Отже необхідно з’ясувати чи відповідає положенням ст. 24 Протоколу 1:

• подання підтвердження походження товару митним органам України на стадії перебування товару під митним контролем на складі тимчасового зберігання до поміщення товару в митний режим «імпорт» чи «митний склад»?
• правомірність застосування преференції щодо товарів, які були заявлені в митний режим «імпорт (випуск для вільного обігу)» після їх перебування під митним контролем на складі тимчасового зберігання, якщо такі товари були фактично пред’явленні митному органу до закінчення чотирьох місяців з дати видачі сертифікатів походження ?

 

Основна мета підтвердження походження – ідентифікація товару

 

Цілями асоціації України та ЄС є у тому числі запровадження умови для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») Угоди про асоціацію.

Преференційними правилами походження, які запроваджені згідно з Главою 1 («Національний режим та доступ до ринків товарів») Розділу IV Угоди про асоціацію, визначено, що сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності Угодою. Зона вільної торгівлі означає, що товари ЄС та України ввозитимуться на території України та ЄС без обтяжень по сплаті митних платежів. Важливим є лише підтвердження походження цих товарів з відповідних територій.

Статтею 16 («Загальні вимоги») Протоколу 1 визначено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до Протоколу 1; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) Протоколу 1, – декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Отже, основною метою подання вказаних вище документів є саме ідентифікація товару як такого, що походить з ЄС чи з України.

Як було вже вказано вище ст.24 Протоколу 1 встановлює, що підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту. І лише виняткові обставини подання такого підтвердження після збігу 4-місячного строку дозволяють митним органам прийняти підтвердження походження з метою застосування преференційного режиму пізніше кінцевої дати подання.

В інших випадках пізнього подання митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження, якщо самі імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати.

Тобто або сертифікат походження, або самі товари мають бути подані/представлені митним органам до закінчення 4-х місяців з дня видачі сертифікату походження для того, щоб преференційний режим був застосований митним органом.

Ст.25 Протоколу 1 встановлює, що  підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Як відомо, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Самою Угодою про асоціацію не встановлено визначення поняття «подання до митних органів країни імпорту» чи «представлення митним органам товару». Також не закріплено конкретний момент у часі та етап ввезення товару, коли фактично подані митному органу документи щодо походження товару або ж фактично представлені товари митним органам, вважаються такими, що є поданими/представленими відповідно до статті 24 Протоколу 1. Встановлено лише загальне правило такого подання – протягом чотирьох місяців з дати видачі підтвердження в країні експорту та згідно з чинним порядком країни імпорту.

 

Момент подання підтвердження митному органу                             

 

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі (ч. 1 ст. 36 МКУ). При цьому, як було зазначено вище, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару (ст. 43 МКУ), а митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару (ст. 44 МКУ).

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково, у  тому числі, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Отже документ, який підтверджує країну походження товару обов’язково подається у разі ввезення товару на митну територію України, якщо до такого товару застосовуються преференційні ставки ввізного мита.

 

Ввезення товару на митну територію України

 

Ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України – сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (ст.4 МКУ). Аналогічно й ПКУ визначає ввезення товарів як сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МК України.

Глава 29 МК України «Тимчасове зберігання» включена до розділу VI МК України «Переміщення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту».

Таким чином, ввезення товарів на митну територію України є сукупністю дій із переміщення товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. У таку сукупність дій входить також і тимчасове зберігання товару на СТЗ.

Товари з моменту пред’явлення товарів митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на СТЗ (ст.201 МК України). Органи доходів і зборів здійснюють митний контроль на морському та річковому транспорті в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень (ст. 209 МК України).

 

Спростування позиції митників

 

Твердження митних органів про те, що поданням документів, які підтверджують походження товару з ЄС чи з України, є подання їх виключно «в митний режим «імпорт» чи в митний режим «митний склад» до митних органів країни імпорту» не витримує критики, заважаючи на наступне. Товари з моменту пред’явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем (ст.201 МК України). При цьому тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання (далі – СТЗ).

У п.7.1. Положення № 613[3] передбачено, що для розміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення на СТЗ до митного органу окрім транспортних документів подається єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів, що містить опис цих товарів, на підставі товаротранспортних документів. Також у п.7.4 цього Положення вказано, що прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на СТЗ засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу. Отже, товари, розміщені на СТЗ, є такими, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 р. № 227-V Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Спеціальним додатком A до зазначеної Конвенції врегульовані відносини щодо митних формальностей, які передують представленню декларації на товари (Розділ 1) та тимчасового зберігання товарів (Розділ 2).

Рекомендованим правилом 7 Розділу 1 встановлено: «якщо митний орган, в якому товари повинні бути представлені, розташований не у місці ввозу товарів на митну територію, митна служба повинна вимагати подачі документів у місці ввозу тільки у випадках, коли вона вважає це необхідним для цілей контролю». При цьому Стандартним правилом 8 зазначено: «у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв’язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу». Отже митний орган, якому представлені товари при перетині митного кордону, отримує дані, необхідні для ідентифікації товару у зв’язку з його представленням митному органу. Ця процедура пред’явлення товарів та їх ідентифікації відбувається вже при перетині товарами митного кордону і навіть ще до поміщення їх на СТЗ.

Відповідно до Розділу 2 вказаної Конвенції «тимчасове зберігання товарів» – це зберігання товарів під митним контролем на об’єктах або в закритих чи відкритих приміщеннях, встановлених митною службою (тимчасові склади) до представлення декларації на товари. Як було зазначено з посиланням на стандартне правило 8, представлення митному органу документів на товари має за мету їх ідентифікацію. При цьому відповідно до Рекомендованого правила 11 митний орган, відповідальний за прийом документів, необхідних для представлення товарів, також повинен бути уповноваженим приймати декларацію на товари. Отже пред’явлення товарів не вважається прийняттям декларації на товари, а їх ідентифікація здійснюється вже при пред’явленні товарів митному органу на СТЗ, а не при прийнятті декларації.

Таким чином, ідентифікація товару здійснюється при перетині товаром митного кордону України і обов’язково здійснюється при прийнятті такого товару під митний контроль з передачею на СТЗ, а не лише при оформленні товару у митний режим «митний склад» чи «імпорт».

Твердження про те, що ч.3 ст.24 Протоколу 1, в якій зазначено: «в інших випадках пізнього подання якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати», слід тлумачити як таку, що поширює свою дію на ситуацію «якщо імпортовані товари були представлені в митний режим «імпорт» чи в митний режим «митний склад» раніше цієї кінцевої дати», спростовується тим, що таке тлумачення ототожнює частину 3 з частиною 1 ст.24 Протоколу 1, а тому усуває різницю у відносинах, що регулюються частиною 1 та 3 ст.24 Протоколу 1. Так у ч.1 йдеться про своєчасне подання документів, що підтверджують походження товарів, а в ч.3 – про своєчасне представлення товарів при пізньому представленні документів.

Та оскільки подання сертифікату походження є поданням митному органу не лише при поданні його в митний режим «імпорт» чи «митний склад», а й при поміщенні товару на СТЗ під митним контролем, то подання підтвердження походження є своєчасним і в цьому випадку.

 

Висновок

 

Подання сертифікату походження товару з країни ЄС митному органу України при поміщенні товару на склад тимчасового зберігання під митним контролем протягом 4-х місяців з моменту його видачі є своєчасним поданням у розумінні ч.1 ст.24 Протоколу 1. При цьому товар також слід вважати таким, що вчасно пред’явлений митному органу в розумінні ч.3 ст.24 Протоколу 1.

 

 

 

[1] Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 р. (прим. ред.).

[2] Протокол 1 щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва від 27.06.2014 р. Угоди про асоціацію (прим. ред.).

 

[3] Положення про склади тимчасового зберігання, затверджене наказом Мінфіну від 28.05.2012 р. № 613 (прим. ред.).