Як викладач я періодично приймаю іспити у студентів. І постійно на іспитах відчуваю дискомфорт з приводу того, що доводиться забороняти студентам списувати. Дві причини для такого дискомфорту:
- Робота юристів саме у списуванні й полягає. Я маю їх вчити «списувати»: находити в різних джерелах інформацію і вибудовувати з неї логічний правовий алгоритм для підтвердження точки зору юриста, а не примушувати їх знати напам’ять норми законів.
- Не бачу сенсу у забороні списування оскільки як викладач завжди бачу, хто із студентів списував, а хто ні. І завжди ставлю завищену оцінку тим, хто не списував, і дещо занижую тим, хто списував.
Я є прихильником побудови такої системи викладання, яка би перетворила списування у неефективний спосіб здачі іспиту. Наприклад, я іноді на заняттях (крім іспитів) даю студентам можливість користуватися усіма матеріалами. При цьому завдання я ускладнюю і час обмежую, керуючись тим, що студент, який вчився, протягом відведеного часу знайде, де списати. А той, хто не вчився, – не зуміє цього. У мене ця метода працює. Нажаль не на іспитах.
Але як утопіст, прагну навчитися викладати таким чином, щоб зацікавити студентів не мати потреби у списуванні. Відверто зізнаюся, поки що вдається це лише з деякими студентами. Більшість за благо вважає можливість списати на іспиті.
Хотіли би бути студентом, який разом зі мною навчить мене викладати так, щоб не було потреби списувати на іспиті?