Платникам єдиного податку: продаж нерухомості

БухгалтеріяUA, № 32 (58), 5.08.2019, стор. 50-51

Коментар

до ІПК ДФС України від 26.06.2019 № 2949/Н/99-99-13-02-03-15/ІПК

 

Суть питання, якому присвячена ця ІПК у тому, як відмежувати підприємницьку діяльність від іншої, а також тому, чи може платник єдиного податку – фізична особа, продати об’єкт нерухомого майна в межах спрощеної системи оподаткування, тобто іншими словами чи може такий ФОП-спрощенець у випадку продажу об’єкта нерухомості обмежитися сплатою єдиного податку.

 

З приводу відмежування підприємницької діяльності від непідприємницької ДФСУ, як це часто буває, відповіді майже не дає. Аргументація у цьому випадку також звичайна та звична: «необхідність врахування сукупності фактів та обставин у кожному конкретному випадку».

У цій сукупності фактів і криється довічний конфлікт податківців і платників, який першим дозволяє займати завжди фіскальну позицію, а другим дає шанс не сплачувати зайвих податків.

Так у коментованій ІПК ДФСУ не може стверджувати, що продаж одного об’єкта нерухомості можна вважати підприємницькою діяльністю, оскільки їй не вистачає сукупності фактів та обставин. У той же час якщо ж підприємець продасть своєму працівнику одну пляшку горілки, придбану для проведення презентації якогось проєкта, то податківці з більшою ймовірністю стверджуватимуть, що сталася ліцензована підприємницька діяльність без відповідної ліцензії. Або ж спробуйте продати за гроші своєму працівнику літр бензину без ліцензії. Штрафу за неліцензійну торгівлю пальним не уникнути.

Визначення підприємництва, на яке, до речі, часто посилаються й податківці, наведено у ст.42 Господарського кодексу України. Ним вважається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як на мене, то досить важливим для віднесення тієї чи іншої операції до підприємницької діяльності є критерій систематичності, завдяки якому продаж однієї пляшки горілки чи одного літра пального аж ніяк не може вважатися систематичним, а отже й підприємництвом. Інакше податківці вимагали би наявності ліцензії у фізичної особи, яка придбала пляшку горілки для сусіда, а той просто потім віддав їй гроші за цю пляшку.

 

Отже сам факт визнання з боку ДФС України необхідності оцінювати сукупність фактів і обставин для того, щоб ту чи іншу дію віднести до підприємницької діяльності, свідчить про те, що законодавець чітко не врегулював це питання, залишивши його на розсуд платників податків та податківців. Та саме від них залежатиме, хто з них зможе переконати суд правильно оцінити обставини та визнати певну дію, як систематичну, а діяльність, як підприємницьку.

 

Тож навіть якщо платник податків і доведе, що продаж нерухомого майна, здійснений ним, підпадає під ознаки підприємницької діяльності, для того, щоб єдиного податку у цій ситуації податківцям було досить, платник має довести ще й інше.

Дійсно, відповідно до п.292.1. ст.292 ПКУ до доходу платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця не включаються отримані такою фізичною особою доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Отже, два критерії встановлює ПКУ для ФОПів – платників ЄП, що не дозволяють їм включити до свого доходу як спрощенця, дохід від продажу об’єкта нерухомого майна: належність цього майна ФОПу на праві власності та використання цього майна в господарській діяльності.

Обидва критерії є обов’язковими, як видно із самої конструкції наведеної норми законодавства. Це означає, що відсутність одного з наведених критеріїв дозволяє отримувати такий дохід як дохід у межах спрощеної системи оподаткування. Як на мене, то важливим у цій ситуації для розуміння є другий критерій, оскільки з приводу права власності питань виникати не повинно.

Так, згідно зі ст.3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Тож якщо ФОП виробляє шпаківні і годівнички у спеціально облаштованій для такого виробництва майстерні, а проживає у квартирі, то важко буде податківцям обґрунтувати, що така квартира використовується у господарській діяльності з виробництва шпаківень чи годівничок, а отже й важко їм буде обґрунтувати, що у разі продажу такої квартири дохід не можна включати в дохід від діяльності у межах спрощеної системи оподаткування.

Отже висновок простий: не така вже й аргументована позиція ДФСУ, та не така вже й «безхмарна» її правова позиція. Тож, як то кажуть, ФОПам – спрощенцям і карти до рук.