Нова процедура банкрутства юридичної особи

БухгалтеріяUA, № 46 (72), 11.11.2019, стор. 23-26

19.04.2019, тобто більше ніж через півроку після прийняття Верховною Радою, Президент України таки підписав Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), який ще у 2018 році повинен був повністю замінити свого профільного попередника – Закон про банкрутство[1] та таки стати реальним захисником прав кредиторів. 21.10.2019 р. відбулося введення КУзПБ в дію. Погляньмо на те, які новації у питаннях банкрутства юросіб він приніс.

 

Сутність банкрутства

 

Відповідно до ст.1 КУзПБ банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному КУзПБ, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Отже, банкрутом стають не тоді, коли не в змозі сплатити борги, а тоді, коли госпсуд, вчинивши усі залежні від нього та можливі дії, спрямовані на фінансове оздоровлення боржника, втратить надію досягнення цієї мети та, застосувавши ліквідаційну процедуру, визнає боржника банкрутом і кредитори отримають усе, що залишилося від майна боржника, але точно не усе, що вони хотіли би отримати. Хіба що хтось із кредиторів до того ще й потішить свої амбіції, почувши «вирок» госпсуду – БАНКРУТ.

Відповідно до КУзПБ боржником, стосовно якого порушено процедуру банкрутства, може бути як юридична особа, так і фізична, у тому числі фізособа-підприємець. Ознакою таких боржників є їх неспроможність виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав. Слід мати на увазі, що банки не можуть бути банкрутами чи навіть боржниками, щодо яких за КУзПБ відкрита процедура банкрутства. Для них існує своє спеціальне законодавство.

Грошовим зобов’язанням, невиконання якого є підставою для початку процедури банкрутства, вважається зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань належать також:

  • зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загально-обов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
  • зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

При чому розмір таких прострочених грошових зобов’язань для початку процедури банкрутства юрособи значення не відіграє.

 

Упередження банкрутства до втручання суду

 

Як і Закон про банкрутство, КУзПБ, хоча його назва прямо про це не говорить, містить норми, спрямовані на відновлення платоспроможності, перш ніж боржник стане банкрутом. Так, у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам боржника, власнику майна боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Своєю чергою, засновники боржника, власники майна боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів та відновлення платоспроможності боржника. Процедура надання такої допомоги називається санацією боржника, яка здійснюється до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Допомога може бути надана як на повортоній основі, так і в інший спосіб. Мабуть чули про так званий зворотній лізинг? Це коли кредитор викуповує майно боржника (обладнання, майновий комплекс тощо) та передає його в лізинг боржнику. Отримані кошти боржник використовує на своє фінансове оздоровлення, а кредитору повертає кошти у формі регулярних лізингових платежів.

Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. У такому плані визначаються:

  • розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
  • заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації;
  • обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника, а також може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

 

Коли і як втручається суд

 

Якщо досудова санація не відбулася, або відбулася, але виявилася неефективною, то у відносини боржника з кредиторами втручається суд, усі дії якого відбуваються в межах судових процедур, передбачених КУзПБ. Таких судових процедур щодо юрособи три:

  • розпорядження майном боржника;
  • санація боржника;
  • ліквідація боржника.

Усі ці судові процедури мають кожна свою мету, на досягнення якої спрямовуються усі дії, що вчиняються учасниками таких відносин у кожній з цих процедур.

Перш ніж зупинитися на меті кожної з процедур, слід зазначити, хто є кредитором у справі про банкрутство. Такий кредитор відрізняється від бухгалтерського чи цивільно-правового кредитора.

Так, кредитором у справі про банкрутство вважається юр- або фізособа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно ПКУ здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. КУзПБ розрізняє забезпечених, конкурсних та поточних кредиторів.

Так, забезпеченими вважаються кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. Конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточними вважаються кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право як кредитор, так і сам боржник.

 

Процедура розпорядження майном

 

Метою процедури розпорядження майном є забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). На цій стадії судового процесу госпсуд постановляє ухвалу, якою призначає розпорядника майна, функції якого виконує арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Арбітражним керуючим може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому КУзПБ, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Протягом цього строку розпорядник майна:

  • розглядає заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника;
  • веде реєстр вимог кредиторів;
  • повідомляє кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
  • вживає заходів для захисту майна боржника;
  • проводить аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;
  • не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство проводить інвентаризацію майна боржника та визначиє його вартість;
  • вчиняє інші дії.

Як було зазначено вище, метою цих дій розпорядника майна, як і самої процедури розпорядження майном боржника, є виявлення усіх наявних матеріальних та інших ресурсів, приведення їх до стану, необхідного для розуміння фінансових та майнових можливостей боржника, які мають бути використані для фінансового оздоровлення боржника та задоволення вимог кредиторів.

При цьому розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім окремих випадків, а його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Тобто юрособа продовжує свою госпдіяльність, яка для комерційних товариств, як відомо, має за мету отримання прибутку.

Проте якщо керівник боржника та виконавчі органи його управління  не вживають заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюють перешкоди діям розпорядника майна чи допускають інші порушення законодавства, суд може припинити повноваження такого керівника боржника та виконавчих органів. У такому разі суд постановляє відповідну ухвалу, а керівник, повноваження якого припинені, зобов’язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна – прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

У процедурі розпорядження майном відбувається попереднє засідання госпсуду, яке проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів – не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до КУзПБ. У цьому засіданні госпсуд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, у тому числі розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, за результатами процедури розпорядження майном та попереднього судового засідання має стати зрозумілим, скільки і якого майна має боржник та скільки і кому він винен. Реєстр кредиторів має містити перелік осіб, задоволення вимог яких означатиме фінансове оздоровлення боржника, а незадоволення – банкрутство і ліквідацію.

Закінчується ця процедура підсумковим засіданням суду, у якому відбувається перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення цієї процедури кредитори боржника приймають рішення:

  • схвалити план санації та подати до госпсуду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; або
  • подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

 

Процедура санації боржника і її мета

 

Метою цієї процедури є вчинення дій, спрямованих на:

  • запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації;
  • оздоровлення фінансово-господарського становища боржника;
  • задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Арбітражний керуючий у цій процедурі називається керуючим санацією боржника. Він призначається господарським судом з числа арбітражних керуючих. Ним може бути призначений, арбітражний керуючий, що виконував обов’язки розпоряника майна. На цій стадії провадження у справі про банкрутство члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади, управління боржником переходить до керуючого санацією, повноваження органів управління боржника-юрособи щодо управління та розпорядження майном боржника зупиняються та передаються керуючому санацією.

Передача керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей має відбутися протягом 15 днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією.

Основним документом, з яким учасники справи про банкрутство узгоджують свої дії, є план санації. Обов’язок його розробки покладається на розпорядника майна у процедурі розпорядження майном боржника. Розпорядник майна зобов’язаний подати його на розгляд зборам кредиторів.

Цей план санації відрізняється від плану санації, який складається до відкриття провадження у справі про банкрутство. У плані санації на цій судовій стадії обов’язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення процедури ліквідації боржника та заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, яка вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. До того ж план санації обов’язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:

  • реструктуризація підприємства;
  • перепрофілювання виробництва;
  • закриття нерентабельних виробництв;
  • відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини;
  • виконання зобов’язання боржника третіми особами;
  • задоволення вимог кредиторів в інший спосіб, що не суперечить КУзПБ;
  • ліквідація дебіторської заборгованості;
  • реструктуризація активів боржника відповідно до вимог КУзПБ;
  • продаж частини майна боржника;
  • виконання зобов’язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
  • відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів;
  • звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;
  • одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог КУзПБ позачергово за рахунок продажу майна боржника;
  • одержання позик та кредитів, придбання товарів у кредит;
  • інші заходи.

Санація закінчується письмовим звітом керуючого санацією, який подається зборам кредиторів за 15 днів до закінчення строку проведення процедури санації. За результатами розгляду цього звіту збори кредиторів приймають рішення про звернення до госпсуду з клопотанням про:

  • закриття провадження у справі у зв’язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;
  • припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
  • схвалення змін до плану санації та продовження строку процедури санації.

 

Ліквідація боржника-банкрута

 

Останньою процедурою у справі про банкрутство може бути ліквідаційна процедура. Може бути, а не є обов’язковою тому що «вихід» з процедури банкрутства можливий ще з двох попередніх процедур-стадій: розпорядження майном боржника чи санації. І якщо дві попередні процедури таким «виходом» не закінчилися, то суд у засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Судом визначається строк, протягом якого ліквідатор (ще одна роль арбітражного керуючого) зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Наслідки відкриття цієї процедури такі:

  • госпдіяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
  • строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
  • у банкрута не виникає жодного додаткового зобов’язання, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
  • припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
  • відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю та інші.

Усе майно боржника розпродується і за рахунок виручки від такого розпродажу задовольняються вимоги кредиторів у певній черговості.

[1] Закон України від 14.05.92 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».