Внутрішній туризм – це…

Питання: Відповідно до ПКУ в редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII ставка туристичного збору встановлена диференційована для внутрішнього туризму (0,5%) та для в’їзного туризму (5%). Відповідно до ст.4 Закону «Про туризм» внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Якими документами має бути підтверджений статус осіб, які постійно проживають на території України?

      

          Відповідь: Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII внесено зміну до пп.268.3.1. п.268.3. ст.268 ПКУ, відповідно до якої максимальна ставка туристичного збору для в’їзного туризму у 10 разів перевищує максимальну ставку цього збору для внутрішнього туризму. А враховуючи, що базою оподаткування цим збором стала мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня звітного (податкового) року, питання розмежування внутрішніх та в’їзних туристів набуло вагомого значення. Самі порівняйте 0,5% – для внутрішнього і 5% – для в’їзного туризму. Це 20,865 грн і 208,65 грн відповідно. І це за один день!!!!!

Внутрішній та в’їзний туризм відрізняються не лише територією пересування туристів (для внутрішнього – це територія України), а й за суб’єктним складом. Відповідно до ст.4 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР суб’єктами внутрішнього туризму є громадяни України та особи, які постійно проживають на території України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є у тому числі паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання.

А згідно зі ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі – Закон № 5492) єдиний державний демографічний реєстр в межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Оскільки відповідно до Закону «Про туризм» суб’єктами внутрішнього туризму є окрім громадян України, особи, що мають постійне місце проживання в Україні, то слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.31 Закону № 5432, що документом, який посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні, є посвідка на постійне проживання, яка оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

З викладеного вище слід дійти висновку про те, що максимальна ставка туристичного збору для внутрішнього туризму у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати застосовується до туристів (суб’єктів цього туризму та платників цього збору), якими є громадяни України та особи, які постійно проживають на території України. Статус перших відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III підтверджується такими документами:

  • паспорт громадянина України;
  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
  • тимчасове посвідчення громадянина України;
  • дипломатичний паспорт;
  • службовий паспорт;
  • посвідчення особи моряка;
  • посвідчення члена екіпажу;
  • посвідчення особи на повернення в Україну.

Документом, що підтверджує статус особи, яка постійно проживає на території України, є посвідка на постійне проживання.