Питання: чи можливо відкрити рахунок ТОВ за кордоном, що для цього потрібно? Чи можливо отримувати виручку від надання послуг на рахунок з кордоном, чи підпадають ці кошти під обов’язковий продаж?
Чи можна без повернення в Україну витрачати дані кошти для компенсації витрат на відрядження працівникам на рахунки/картки відкриті в іноземному банку?
Що краще для операцій ТОВ, описаних вище: відкрити рахунок за кордоном чи відкривати відокремлений підрозділ?
Відповідь: 6 липня 2018 року у газеті «Голос України» був опублікований Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон про валюту). Відповідно до ст.16 цього Закону він набрав чинності з 7 липня 2018 року та уведений в дію 7 лютого 2019 року.
Усі відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, окрім загального нормативного акту – Конституції України, регулюються Законом про валюту, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (ст.3 Закону про валюту).
До валютних операцій Закон про валюту відносить будь-яку операцію, у тому числі транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей. При цьому транскордонне переміщення валютних цінностей від їх транскордонного переказу відрізняється тим, що поняття «переміщення» охоплює ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти. А поняття «переказ» означає рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.
Резидентами за Законом про валюту вважаються:
а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України;
б) фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України;
в) юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України;
г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;
ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої ст.1 Закону про валюту, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.
При цьому вказані резиденти віднесені до суб’єктів валютних операцій.
Що стосується нормативної бази, якою регулюються відносини щодо здійснення валютних операцій, у тому числі щодо відкриття резидентами за межами України банківських рахунків, то, як було вказано раніше, окрім Закону про валюту до неї відносяться нормативні акти, прийняті відповідно до цього Закону. У разі ж якщо положення інших законів суперечитимуть положенням Закону про валюту, пріоритет матимуть положення Закону про валюту.
Статтею 3 Закону про валюту встановлено презумпцію тлумачення законодавства на користь резидентів і нерезидентів. Так, у разі якщо норма Закону про валюту чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів НБУ допускатимуть неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактуватиметься в інтересах резидентів та нерезидентів.
Про відкриття рахунків за кордоном
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону про валюту однією з гарантій свободи здійснення валютних операцій є право резидентів з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. А принцип свободи здійснення валютних операцій, передбачає у тому числі право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн (ст.2 Закону про валюту).
При цьому резиденти мають право на придбання валютних цінностей за кордоном, здійснення їх транскордонного переміщення та (або) транскордонного переказу з урахуванням обмежень, визначених Законом про валюту. Такі обмеження зазначені, наприклад, в ст.7 Закону про валюту, а саме:
- транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи;
- порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.
На сьогоднішній день втратила чинність Постанова Правління НБУ від 29.12.2007 № 496, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2008 за № 74/14765, якою були затверджені Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. На заміну їй НБУ не прийняв поки що інших нормативних актів щодо порядку проведення переказу валютних цінностей за межі України.
Аналогічним чином втратила чинність Постанова Правління НБУ від 14.10.2004 № 485, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.11.2004 за № 1413/10012, якою затверджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України. Так само як і попередня постанова НБУ, іншим нормативним актом вона не замінена.
Більше того, відповідно до ч.7 ст.16 Закону про валюту ліцензії на здійснення валютних операцій, у тому числі на організацію та (або) проведення операцій з купівлі та продажу валютних цінностей у безготівковій формі, відкриття рахунків в іноземній валюті, проведення розрахунків в іноземній валюті, видані НБУ до дня введення в дію Закону про валюту, втрачають чинність після введення його в дію, крім генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, виданих НБУ небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв’язку. НБУ після введення в дію Закону про валюту має повертати без розгляду документи щодо надання індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, передбачених статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що надійшли до Національного банку України до введення в дію Закону про валюту, та щодо яких НБУ не було прийнято рішення про надання або відмову в наданні ліцензії станом на день введення в дію Закону про валюту.
Отже отримати індивідуальну ліцензію на відкриття рахунку за межами України резидент не може ані де-факто, ані де-юре. І це тому, що надання/отримання такої ліцензії Закон про валюту не передбачає. Таким чином резиденти (фізичні та юридичні особи) можуть відкривати рахунки за межами України, не порушуючи при цьому українське законодавство. Використовувати ці рахунки вони зможуть за межами України відповідно до законодавства країни, в якій цей рахунок відкрито.
Про розрахунки з нерезидентами
Закон про валюту у ст.13 надає Національному банку України право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.
Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення).
Як було вказано, НБУ може встановлювати граничні строки для здійснення розрахунків в іноземній валюті. І в цьому випадку виручка резидента має бути зарахована на його рахунок саме в українському банку. А пунктом 25 Положення встановлено обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті з 1 березня 2019 року у розмірі 30 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними з урахуванням положень валютного законодавства, тобто у тому числі й для переказу на власний рахунок за межами України.
Про переказ коштів на власний рахунок за межами України
Відповідно до п.141. Положення банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі. Ця заборона не поширюється на операції юридичних осіб / фізичних осіб – підприємців з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов’язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).
Крім того, відповідно до п.143 Положення резидентам (крім банків) забороняється здійснювати переказ іноземної валюти / гривні на власні рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінансових установах, держава (територія) реєстрації/місцезнаходження яких віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон та/або визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом, та/або не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або має стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Отже перерахувати кошти на власний рахунок за кордоном можна, але не за рахунок купленої для цього валюти. Купувати валюту та переказувати її на власний рахунок за межами України можна для утримання власного відокремленого підрозділу, або для виконання зобов’язань перед нерезидентами, окрім розміщення на депозит.
Така валюта на рахунку в іноземному банку може бути використана для виконання зобов’язань власника рахунку. Виключення щодо певних зобов’язань валютне законодавство не передбачає. Отже цю валюту можна використовувати і для розрахунків з нерезидентами, і для розрахунків з працівниками щодо компенсації їм витрат на відрядження. Якихось спеціальних правил оформлення таких оплат, включаючи оплати на карткові рахунки працівників для компенсації їм витрат на відрядження, чинне законодавство не містить. Вони підлягають оформленню в загальному порядку.
На сьогоднішній день можна ознайомитися з проектом Порядку застосування контролюючими органами заходів впливу (штрафних санкцій) до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства, у п.4.2. якого передбачено відповідальність за порушення порядку транскордонного переказу валютних цінностей, встановленого ст.7 Закону про валюту, у вигляді штрафних санкцій у розмірі 100% суми операції, проведеної з порушенням, перерахованої у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення такої операції.
Адміністративна відповідальність
Не забув законодавець і про адміністративну відповідальність за порушення валютного законодавства. Так з Кодексу України про адміністративні правопорушення виключена стаття 1622 «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків».
Стаття 1621 «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» переформатована у «Порушення порядку здійснення валютних операцій». Ця стаття буде універсальною для усіх суб’єктів валютних операцій, окрім пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Для перших порушення порядку здійснення валютних операцій тягтиме за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ.
Що ж стосується пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ, то вони є суб’єктами правопорушення, передбаченого ст.1665 КУпАП «Порушення банківського, валютного законодавства, законодавства, яке регулює переказ коштів в Україні, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку».
При цьому вказана стаття доповнена частиною шостою, відповідно до якої порушення вимог валютного законодавства вказаними суб’єктами тягтиме за собою накладення штрафу на посадових осіб уповноважених установ від трьох тисяч до чотирьох тисяч НМДГ.
Таким чином, сам по собі Закон про валюту більш ліберально ставиться до відкриття рахунків резидентами за межами України у порівнянні з попереднім валютним законодавством минулого століття. Проте багато ще що буде залежати від нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання Урядом, НБУ та іншими органами влади.
І, відповідаючи на останнє запитання, слід зазначити, що відкрити рахунок за кордоном без відкриття представництва там, позбавляє лише можливості переказу на такий рахунок коштів з метою утримання такого представництва. Усі інші операції з таким рахунком у цілому можуть здійснюватися так само.