Питання: юридична особа направила лист про повернення авансового платежу за товар. Підстава – неможливість здійснення відбору продукції. Одна з умов договору – приїзд покупця на відбір продукції. Строк дії договору, відповідно до якого потрібно повернути кошти, – 30 червня 2019 року. Відповідно до графіку поставки, що є додатком до договору, продукція мала бути поставлена в квітні. Лист на повернення – 25 травня. Договором процедура повернення коштів необумовлена. Чи є строки визначені загальними нормативними документами, щодо того, коли мають бути повернуті кошти (коли треба відреагувати на лист)? Чи не буде порушення, якщо кошти будуть повернуті після 30 червня 2019 року?

Відповідь: Відповідь на це питання вимагає звернення до засад зобов’язального права. Так, відповідно до ст.509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Отже, зобов’язання з повернення авансового платежу цілком відповідає зобов’язальним правовідносинам. Проте, для того, щоб вважати що таке зобов’язання існує, необхідною є підстава його виникнення.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦКУ, серед яких до наведеного запитання можна віднести лише договір та інші правочини. Договором відповідно до ст.626 ЦКУ є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як видно із запитання, договір, укладений між покупцем та продавцем не містить домовленості про повернення авансового платежу. Враховуючи, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦКУ), слід дійти висновку про те, що продавець не зобов’язаний повертати авансовий платіж на вимогу покупця, який з якихось причин відмовився здійснювати відбір продукції.

Ст.525 ЦКУ забороняє односторонню відмову від зобов’язання. А відмова покупця здійснити відбір продукції і є такою односторонньою відмовою виконати зобов’язання.

Більше того вимога такого покупця повернути аванс не ґрунтується на будь-яких підставах, оскільки договором повернення авансу не передбачено, а законодавець встановлює обов’язок продавця повернути отриману ним оплату лише у випадках порушення самим продавцем своїх зобов’язань з продажу товару, наприклад, продажу товару неналежної якості, некомплектного, не в обумовленому асортименті…

Враховуючи викладене вище щодо підстав виникнення зобов’язання, а також те, що чинне законодавство не передбачає виникнення обов’язку повернення авансового платежу у зв’язку зі збігом строку договору, слід дійти висновку, що зобов’язання повернути авансовий платіж може виникнути у продавця лише в тому випадку, коли він разом з покупцем досягнуть про це взаємної згоди у формі, наприклад, додаткової угоди до договору, або у формі відповіді-згоди продавця на лист покупця з проханням повернути авансовий платіж. При цьому сторони можуть в додатковій угоді встановити строк повернення такого авансового платежу, або ж можуть цей строк зазначити у листі покупця та відповіді-згоді продавця.

У випадку, якщо сторони погодили повернення авансового платежу, але строк його повернення не погодили, слід виходити із положень частини другої ст.530 ЦКУ, а саме якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Слід мати на увазі, що вказаний семиденний строк може бути застосований лише у випадку, коли сторони вже погодили обов’язок продавця повернути авансовий платіж.

Що стосується строку відповіді на лист покупця про повернення авансового платежу, то, якщо у такому листі є ознаки та реквізити претензії, то відповідно до частини шостої ст.222 ГКУ, відповідь на таку претензію слід надати у місячний строк. Однак, враховуючи, що в запитанні зазначено про те, що це усе ж таки був лист, а не претензія, то й строку відповіді на нього законодавець не встановлює.

Якщо вказаний лист може бути сприйнятий як претензія, то, розглянувши його, продавець цілком правомірно може відмовити у її задоволенні через відсутність правових підстав для її задоволення.

Отже, оптимальний варіант врегулювання відносин продавця і покупця – укладення додаткової угоди до договору, відповідно до умов якої продавець зобов’язується повернути авансовий платіж у встановлений сторонами строк.