Питання: Новостворене ТОВ. У статуті вказано, що засновник може здавати звіти, вести діяльність безоплатно. На директора (він же засновник) немає наказу про те, що приступає до виконання обов’язків. Тобто офіційно працівників немає. Вносяться кошти на поточний рахунок як внесок до статутного капіталу. Потрібно здійснити оплату з поточного рахунку за реєстрацію на сайті для участі у тендері.
Запитання:
- Чи можуть податківці розцінити це як початок ведення діяльності і нараховувати зарплату директору?
- Чи може підприємство деякий час бути без найманого працівника як директора якщо не буде вести діяльності?
- Зараз врегульоване питання подання повідомлення стосовно директора, тобто його подавати не потрібно. Яким документом зараз регулюється початок його діяльності на ТОВ як директора?
Відповідь: Керівник товариства з обмеженою відповідальністю – це суб’єкт правовідносин з таким господарським товариством, які існують у площині цивільно-правових (а саме корпоративних) та трудових правовідносин. Перші надають керівнику повноваження і «корпоративні» обов’язки, другі – трудові обов’язки та права.
Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України (ЦКУ), що врегульовує дієздатність юридичної особи, набуття цивільних прав та обов’язків, їх здійснення юридичною особою, у тому числі й ТОВ, відбувається через її органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. При цьому «порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом». У певних випадках, встановлених законом, юридична особа може здійснювати свою дієздатність через своїх учасників. Відомості про органи управління разом з іншою інформацією відповідно до ч.4 ст.89 ЦКУ вносяться до Єдиного державного реєстру (далі – ЄДР).
Згідно із ст.65 Господарського кодексу України (ГКУ) «власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів». Керівника підприємства призначає (обирає) власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган. І ця загальна норма щодо усіх юридичних осіб та управління ними жодним чином не спростовується, не анулюється Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (Закон № 2275).
Такий керівник підприємства без довіреності[1] діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Отже, якщо в статуті чи в установчих документах підприємства не зазначено інше, то представником свого підприємства перед державним реєстратором та іншими особами може бути власник такого підприємства, або уповноважений таким власником керівник. Може у процесі реєстрації бути й інша особа, але в даному випадку це не принципово.
При цьому з керівником, який не є засновником, а є найманим працівником відповідно до ч.4 ст.65 ГКУ «укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін». Отже з найманим керівником господарського товариства має укладатися договір (контракт), який є підставою для виникнення прав, обов’язків та відповідальності. Проте укладення такого договору відбувається, як застережено в ч.4 ст.65 ГКУ, лише «у разі найму». Отже, коли між власником і керівником відносини найму відсутні, то й зазначений договір (контракт) не укладається. Таким чином, законодавець припускає існування правовідносин власника з керівником і без укладення трудового договору (контракту).
Отже саме договір (контракт) з керівником ТОВ є підставою виникнення у нього повноважень, прав та обов’язків, а не наказ про те, що керівник приступає до виконання обов’язків.
Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) при укладенні контракту додержання письмової форми є обов’язковим. У ч.3 ст.21 КЗпП зазначено, що контракт є особливою формою трудового договору. У ньому угодою сторін встановлюються «строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін». При цьому «сфера застосування контракту визначається законами України».
Як бачимо, ані ЦКУ, ані ГКУ не вказують на те, що у разі обрання чи призначення найманого керівника господарського товариства, в останнього виникають певні обов’язки, пов’язані саме з цією посадою. Виникнення обов’язків і відповідальності і ГКУ, і КЗпП пов’язують з виникненням трудових правовідносин, а саме з укладенням трудового договору (контракту). Та це й логічно, бо якби обов’язки і відповідальність керівника господарського товариства виникали з моменту його обрання, то цими обов’язками і відповідальністю можна було би обтяжувати будь-кого без його згоди.
Отже, для виникнення саме трудових обов’язків і відповідальності керівника господарського товариства необхідним є укладення з ним трудового договору (контракту). Рішення учасників господарського товариства про обрання певної особи керівником є підставою для укладення не лише договору в рамках корпоративних правовідносин, й трудового договору (контракту). Договір, у якому поєднуються корпоративні та трудові правовідносини може бути складений у формі єдиного документа, одного договору, а не окремих двох. Однак врегулювати цивільно-правові та трудові відносини шляхом укладення вказаних договорів чи об’єднання їх в один, є обов’язковим.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (Закон № 755) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, у тому числі «відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи – також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи».
Отже, відповідаючи на запитання, слід зазначити таке:
- Податківці можуть зробити і роблять усе, що їм прийде у голову. Проте, до того часу, поки не буде укладено з директором трудовий договір (контракт) і інформація про це не буде відображена в ЄДР, нараховувати йому зарплату підстав немає.
- Підприємство у формі ТОВ може існувати завжди без найманого працівника як директора навіть якщо буде здійснювати господарську діяльність. Управляти таким ТОВ будуть його учасники, або один із них.
- Директор набуває своїх прав та обов’язків з моменту укладення з ним трудового договору (контракту). Для третіх осіб він стає директором після того як відповідна інформація буде відображена в ЄДР, або вони ознайомляться з трудовим договором (контрактом), укладеним між ТОВ та директором.
[1] У ГКУ, на думку автора, помилково вказано, що керівник підприємства діє без доручення, а не без довіреності. Доручення на вчинення певних юридичних дій є істотною умовою договору (контракту) з таким керівником. А довіреність – це документ, яким підтверджуються повноваження керівника. Саме довіреність керівникові не потрібна, оскільки його повноваження підтверджуються відповідним записом в ЄДР. А от в Законі № 2275 (ч.10 ст.39) цей термін застосовано правильно, навіть стосовно самого ГКУ (прим.авт.).