Питання: Підприємство придбало через торговця цінними паперами чужі векселі з великим дисконтом. Наприклад, вексель номінальною вартість 1 000 000, 00 грн було придбано за 10 000 грн. Сьогодні підприємство не планує пред’являти векселі платнику, а має намір продати їх через Торговця за 30 000 грн за один вексель. Таким чином, прибуток до оподаткування складе 20 000 = 30 000 – 10 000.
Чи можуть бути якісь претензії з боку податкових органів щодо того, що підприємство повинно було у першу чергу пред’явити векселі платнику для оплати, оскільки прибуток міг бути істотно більшим?
Відповідь: Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України свобода договору віднесена до загальних засад цивільного законодавства. А згідно зі ст.627 ЦКУ свобода договору включає в себе:
- свободу укладати чи не укладати договір;
- свободу вибору контрагента;
- свободу визначення умов договору;
- свободу вибору виду договору.
Отже наведені вище складові свободи договору означають, що підприємство, яке придбало вексель, вправі вибирати:
- укладати договір на продаж векселів чи не укладати;
- покупця векселя, яким, до речі, може бути й сам платник за векселем;
- ціну та порядок розрахунків за проданий вексель;
- продати вексель чи пред’явити його до оплати.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. При цьому відповідно до ст.11 цього ж Закону вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Щодо векселів в Україні державне регулювання цін поки що не здійснюється.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ законодавство України про обіг векселів складається, окрема із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі – Уніфікований закон).
Згідно зі ст.11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов’язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель. Тобто вексель можна передати за індосаментом, у тому числі й продати, будь-якій особі, включаючи платника за векселем. Тобто не пред’явити його до оплати, а продати платнику, вчинивши на векселі індосамент.
Відповідно до ст.14 Уніфікованого закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.
Згідно зі ст.77 Уніфікованого закону його положення щодо переказних векселів застосовуються і до простих векселів.
Враховуючи викладене слід дійти висновку про те, що, придбавши вексель, векселедержатель вправі як продати його, так і пред’явити його до оплати. Обидві його дії будуть однаково правомірними. При цьому в силу свободи договору векселедавець вправі обрати як покупця, так і встановити будь-яку ціну на такий вексель.
Із запитання видно, що про так звані контрольовані операції не йдеться. Проте, якщо операції з векселями підпадатимуть під визначення контрольованих операцій, то у такому разі як наслідок можливе застосування контролюючим органом принципу «витягнутої руки» для визначення доходу від продажу векселів. Однак то вже інша історія для якої потрібні інші вихідні дані для її оцінки.