Питання: Підприємство ТОВ А, резидент України, в 2019 році мав одного засновника, нерезидента – юридичну особу Данії, яка прийняла рішення про виплату дивідендів за 2018 рік в розмірі 26 млн. грн., з яких в грудні 2019 року було перераховано кошти в еквіваленті 16 млн. грн.
Чи обов’язково відображати в балансі заборгованість перед засновником з дивідендів та протягом якого часу необхідно обліковувати відповідну заборгованість, якщо засновник – нерезидент не звертається по виплату та не надає необхідні документи для перерахування дивідендів (витяг з реєстру, реквізити тощо).
У 2020 році змінився склад учасників ТОВ А, в результаті чого корпоративні права ТОВ А розподілені наразі між двома засновниками – резидентом України, ТОВ Б, частка 90%, та колишнім засновником нерезидентом, який має частку 10%. Наразі зборами учасників ТОВ А, на які не прибув представник учасника – нерезидента, що володіє часткою 10%, прийнято рішення про виплату дивідендів з нерозподіленого прибутку минулих років, що склав 50 млн. грн.
При цьому засновник з часткою 90% вимагає здійснити виплату негайно, а засновник нерезидент не виходить на зв’язок.
Чи може ТОВ А розпочати виплату дивідендів засновнику резиденту, якщо так, то як та протягом якого строку обліковувати частку дивідендів, що має бути виплачена другому засновнику нерезиденту?
Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Сторонами у зобов’язанні ст.510 ЦКУ визнає боржника і кредитора.
Таким чином виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ.
Наголос у ст.26 Закону про ТОВ на тому, що виплата дивідендів здійснюється саме тому учаснику, який був таким на день прийняття рішення про виплату дивідендів, вказує на особистий характер статусу кредитора. Це означає, що втрата таким кредитором у майбутньому статусу учасника ТОВ не означає ані втрату ним права на отримання дивідендів, стосовно яких було прийнято рішення у той час, коли він був учасником, ані переходу цього права до нового учасника.
Підставами заміни кредитора у зобов’язанні відповідно до ст.512 ЦКУ визнаються:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництво;
3) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов’язку боржника третьою особою.
Як бачимо, втрата статусу учасника ТОВ не передбачена як підстава заміни його як кредитора у зобов’язанні з виплати йому та отриманні ним дивідендів.
Таким чином виплата дивідендів учаснику є обов’язком ТОВ і має визнаватися зобов’язанням як у сфері права, так і у сфері обліку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 31.01.2000 № 20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо ж на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
А відповідно до п.10. цього ж ПСБО поточні зобов’язання включають поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані.
Таким чином, заборгованість ТОВ перед учасником (незалежно від його резидентського статусу) є зобов’язанням, яке відображається в балансі ТОВ як кредиторська заборгованість на рахунку 67 субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами».
Рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо). За кредитом рахунку 67 «Розрахунки з учасниками» відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, за дебетом – її зменшення (погашення), в тому числі реінвестування доходів тощо (Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186).
Як було вказано раніше, відповідно до п.5 ПСБО 11 «Зобов’язання», якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Отже зобов’язання з виплати дивідендів має відображатися в балансі ТОВ до визнання його таким, що не підлягає погашенню.
Відповідно до ст.26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. І цей строк не залежить від існування можливості виплати дивідендів усім учасникам. Дивіденди мають виплачуватися кожному учаснику окремо, незалежно від можливості їх виплати іншому учаснику.
Обмеження виплати дивідендів встановленні у ст.27 Закону про ТОВ, відповідно до якої товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:
1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;
2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.
При цьому статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися. Товариство також не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.
Якщо перелічені підстави, які забороняють виплату дивідендів, відсутні, то виплата дивідендів учаснику – резиденту має бути здійснена у строк 6 місяців з дня прийняття рішення про їх виплату.