Питання: Нерезидент (первісний кредитор) передає право вимоги резиденту (новому кредитору) від резидента (боржника).

7 травня був підписаний договір між нерезидентом (первісним кредитором) та резидентом (новим кредитором) про заміну сторони контракту з фіксацією суми боргу в інвалюті.

12 травня була підписана додаткова угода до контракту між новим кредитором та боржником з фіксацією боргу в гривні з еквівалентом в інвалюті на момент підписання угоди, тобто на 12 травня.

В подальшому впродовж двох місяців боржник в оплату боргу видав новому кредитору вексель та передав договори цесії. 

Питання: який курс гривні  застосовувати до сум погашення боргу – на дату підписання додаткової угоди (12 травня) чи окремо на кожну дату надходження оплат?

Відповідь: Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавство України розрізняє валюту зобов’язання і валюту виконання грошового зобов’язання. Так, відповідно до ст.524 ЦКУ зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Тож, валютою зобов’язання може бути як гривня, так і іноземна валюта.

Що стосується валюти виконання грошового зобов’язання, то відповідно до ст.533 ЦКУ грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тож, валютою виконання грошового зобов’язання в Україні є гривня.

З наведеного слідує висновок про те, що курс іноземної валюти значення має на день виконання грошового зобов’язання лише якщо таке зобов’язання визначено в іноземній валюті.

Враховуючи, що між сторонами (між новим кредитором і боржником) 12 травня було укладено додаткову угоду про заміну зобов’язання, вираженого в іноземній валюті зобов’язанням, вираженим в гривні, сторони мали право узгодити в цій додатковій угоді й курс, за яким вони перераховують зобов’язання в іноземній валюті в зобов’язання у гривнях.

З цього моменту зобов’язання в іноземній валюті припинило своє існування та виникло зобов’язання у гривнях.

Відповідно до ч.2 ст.604 ЦКУ зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

В результаті припинення зобов’язання, вираженого в іноземній валюті, та появи нового зобов’язання, вираженого у гривнях, відпадає й питання стосовно того, який курс іноземної валюти має застосовуватися на момент виконання зобов’язання, вираженого у гривнях.

Більше того, зобов’язання у гривнях, відображене у додатковій угоді від 12 травня взагалі припинилося. Так, згідно зі ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст.17 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Отже, при пред’явленні векселя до оплати та при його оплаті Додаткова угода від 12 травня взагалі втратить будь-яке юридичне значення, включаючи й суму боргу, в ній зазначену та курс, за яким ця сума боргу була визначена. Значення матиме виключно сума боргу, вказана у векселі, що пред’являється до оплати.

Відповідаючи на запитання, слід зазначити, що при пред’явленні векселя до оплати значення матиме та сума в гривнях, яка в ньому зазначена. Курс іноземної валюти, яка існувала в зобов’язаннях до 12 травня, значення вже ніякого не матиме.