Питання: ФОП на 3 групі єдиного податку застрахував транспортний засіб. Транспортний засіб оформлено на ФОП (на фізичну особу ). Після настання страхового випадку страхова компанія у виплаті відмовила, ФОП звернувся до суду і суд виніс рішення на  його користь.

Крім страхового відшкодування (з оподаткуванням якого все зрозуміло) страхова компанія повинна виплатити штраф та пеню.

Чи оподатковується штраф та пеня при виплаті ПДФО та військовим збором чи це відповідальність ФОП і він в даному випадку самостійно повинен декларувати свої доходи?

Справу розглядав Господарський суд, що зазвичай розглядає тільки справи між юридичними особами, чи не прирівнюється в даному випадку ФОП до юрособи.

Відповідь: Досить складним є питання визначення статусу фізичної особи – підприємця як суб’єкта права власності.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодної умови не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №  910/8729/18 також зазначала, що «у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов’язання (господарські зобов’язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном». Тобто ВП ВС погодилась, що статус фізичної особи-підприємця тимчасовий на відміну від статусу суб’єкта права власності.

Верховний Суд України у постанові від 09.08.2017 у справі № 3-3947к06 зазначив: «однією з особливостей підстав припинення зобов’язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном».

Отже, з точки зору судової влади, майно фізичної особи належить фізичній особі і не поділяється на майно, що належить фізичній особі, і майно, що належить їй як ФОПу. Фізична особа – підприємець взагалі не є суб’єктом права власності. Визнати фізичну особу – підприємця суб’єктом права власності – усе одно що визнати таким суб’єктом лікаря, військового чи поліцейського. Право власності фізичної особи не може залежати від того, яку діяльність така особа здійснює.

Державна фіскальна служба України у своєму листі від 08.09.2015 № 8523/В/99-99-17-02-02-14 відмітила, що учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ). Проте ЦКУ окремо не визначає такий суб’єкт права власності, як фізична особа – підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.

Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, включаючи підприємницьку, суб’єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.

Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб’єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи.

Досить відомим є Лист Мін’юсту від 04.08.2008 № 7885-0-33-08, в якому вказувалося, що реєстрація транспортних засобів має здійснюватися за фізособою, а не за ФОПом, оскільки «реєстрація здійснюється за особами, які є власниками». Мін’юст також у згаданому листі зауважує, що суб’єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізособи, і, водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як ФОП. Відповідна позиція, по суті, повторювалася й у роз’ясненні Мін’юсту від 14.01.2011.

Корінь проблеми полягає в тому, що ФОП не має відокремленого майна, при державній реєстрації ФОПа не виникає окремої квазіособи, але ФОП відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, яке належить йому не як ФОПу, а як фізичній особі (ч 1 ст. 52 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України).

У зв’язку з цим все майно ФОПа є майном його ж як звичайної фізособи, і навпаки: все майно фізособи є майном її як ФОПа, і може використовуватися в підприємницькій діяльності.

Наведене вище свідчить про те, що автомобіль, придбаний ФОПом для здійснення підприємницької діяльності, є власністю фізичної особи, а не ФОПа.

Цілком ймовірно, що господарський суд розглядав спір про стягнення зі страхової компанії страхової суми лише тому, що в договорі страхування стороною був зазначений ФОП, а не просто фізична особа. Тому й стягнення страхового відшкодування було здійснено на користь ФОПа, як позивача.

Відповідно до п.292.1. ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї ж статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Тобто страхові виплати і відшкодування не визнаються доходом, що оподатковується ЄП. Отже, ці суми оподатковуються на загальних підставах.

Відповідно до пп.164.2.14. п.164.2. ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Таким чином, сума страхового відшкодування, стягнута зі страховика за рішенням суду, цілком підпадає під ознаки стягнення збитків і не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО, а сума штрафів і пені – включається. При цьому страхова компанія при виконанні судового рішення про стягнення штрафів і пені набуває ознак податкового агента і повинна нарахувати, утримати та сплатити до бюджету ПДФО і ВЗ із сум штрафів і пені.

Той факт, що справу розглядав господарський суд, а не суд загальної юрисдикції, не змінює статусу штрафів і пені як об’єкта оподаткування ПДФО і ВЗ.