Питання: Чи може КІФ (корпоративний інвестиційний фонд) відступити право вимоги за позикою факторинговій компанії з дисконтом?

Відповідь: Діяльність корпоративного інвестиційного фонду регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 № 5080-VI (Закон № 5080), відповідно до якого корпоративний фонд є одним із видів інститутів спільного інвестування.

Згідно зі ст.8 Закону № 5080 корпоративний фонд – юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Відповідно до ст.1 Закону № 5080 діяльність із спільного інвестування – це діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування. Активами інституту спільного інвестування визнається сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Склад і структура активів інституту спільного інвестування передбачені у ст.48 Закону № 5080, відповідно до якої активи інституту спільного інвестування можуть складатися з цінних паперів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, банківських металів та інших активів, передбачених законодавством. При цьому інституту спільного інвестування диверсифікованого виду забороняється, зокрема придбавати або додатково інвестувати в цінні папери та зобов’язання однієї юридичної особи (крім банку) більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів інституту спільного інвестування. До того ж боргові зобов’язання, які можуть бути оформлені договором позики, можуть входити до складу активів лише венчурного фонду.

Відповідно до ст.7 Закону № 5080 інститути спільного інвестування, які не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного інституту спільного інвестування, є недиверсифікованими. Недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів інституту спільного інвестування серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом. При цьому словосполучення, зокрема «корпоративний інвестиційний фонд» і «венчурний інвестиційний фонд» та похідні від них можуть використовуватися лише в найменуванні інститутів спільного інвестування, створених згідно з Законом № 5080.

Таким чином, лише венчурний інвестиційний фонд може придбати право вимоги до боржника шляхом укладення з ним договору позики.

Відповідно до ст.14 Закону № 5080 управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами (КУА). Зберігання активів корпоративного фонду здійснює на підставі відповідного договору зберігач активів корпоративного фонду.

Згідно зі ст.63 цього ж Закону КУА – це господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. При цьому КУА повідомляє зберігачу активів інституту спільного інвестування про проведення операцій щодо списання коштів з рахунків та відчуження інших активів корпоративного фонду або компанії з управління активами пайового фонду, крім активів, облік яких веде зберігач активів інституту спільного інвестування, не пізніше трьох робочих днів з дня проведення операції.

Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ факторинг віднесено до фінансових послуг. Відповідно до ч.5 ст.5 цього ж Закону фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов’язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов’язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред’явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Таким чином, ані Законом України «Про інститути спільного інвестування» не забороняє КІФу відступити право вимоги за договором позики факторинговій компанії, ані Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не забороняє фінансовій установі придбати право вимоги від КІФ, вчинивши факторингову операцію.

Що стосується дисконту, то у цьому разі слід виходити з того, що відповідно до ч.3 ст.656 ЦКУ предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тож, з точки зору зазначених норм факторинговий договір по суті є договором купівлі-продажу, предметом якого є право вимоги. Відступити право вимоги з дисконтом означає продати право вимоги за ціною нижче номіналу такої вимоги. Тобто йдеться про ціну продажу такої вимоги.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни та/або державні регульовані ціни. А статтею 11 визначено, що вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Оскільки на сьогодні відсутні норми законодавства щодо встановлення державних регульованих цін на права вимоги за договором позики, які КІФ відчужує на користь факторингової компанії, то слід стверджувати, що відступлення вказаного права вимоги з дисконтом є таким, що відповідає чинному законодавству України.