ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ: ЙОГО МЕТА та СУБ’ЄКТИ КОНТРОЛЮ

Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 68, 22 липня 2020 року, стор. 4-6.

Що Ви думаєте про людину, яка вимагає у ВАС хабар??? Чи не хотіли би ВИ, щоб той хабарник не міг використати його???

Якщо ВИ не любите хабарників, хочете, щоб вони втратили сенс вимагати та отримувати хабарі, хочете, щоб в Україні не було корупції, то ВИ – прихильник «чистих грошей», а отже фінансовий моніторинг – це те, що ВАМ має бути до вподоби. Принаймні з точки зору його мети.  

  

 

28 квітня набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ. Втратив чинність його попередник від 14.10.2014 № 1702-VII з такою ж назвою.

Мета нового Закону, як і старого, у його назві, а саме запобігання та протидія:

  • легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
  • фінансуванню тероризму;
  • фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

 

І якщо дві останні складових мети Закону як то, зазвичай кажуть, не на слуху, оскільки якось не часто ми чуємо про тероризм та зброю масового знищення, то першу мету в Україні не обговорюють у нас хіба що монахи, які живуть у молитвах, та дуже ліниві люди. Доходи, одержані злочинним шляхом, для багатьох українців, якщо не для більшості з нас, – це доходи, що мають корупційне походження. Звичайно ж існують й інші джерела таких «злочинних» доходів, та от слова «корупція», «відкат», «хабар» – мабуть ті слова, що першими приходять в голову, коли ми чуємо про незаконні доходи.

У Податковому кодексі кошти або майно, отримані платником податку як хабар,  навіть зазначені як об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб (пп.164.2.12. ст.164 ПКУ).

Тож мета Закону ускладнити життя тим особам, які мають грошей більше, аніж можуть пояснити, звідки вони в них взялися.

 

Система фінансового моніторингу

Говорячи про систему фінмоніторингу, маємо на увазі його структуру, до якої входять відповідні суб’єкти. Стаття 6 Закону усіх цих суб’єктів розподіляє на два рівні: первинний та державний.

Суб’єкти первинного рівня – це такі, що мають безпосередній контакт з тими, хто може бажати легалізувати (відмити) набуті злочинними шляхом кошти, профінансувати тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення.

Суб’єкти державного рівня – це такі, що контролюють суб’єктів первинного рівня, приймають відповідні рішення, реалізуючи свої владні повноваження,

Проте стосується фінмоніторинг не лише суб’єктів первинного та державного рівнів. Він стосується майже усіх громадян України, які у той чи інший спосіб можуть бути причетними до грошей.

 

Суб’єкти державного фінансового моніторингу

Ними Закон про фінмоніторинг визначає:

  • Національний банк України;
  • Державну службу фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг);
  • Міністерство юстиції України;
  • Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку;
  • Міністерство цифрової трансформації України;
  • спеціально уповноважений орган. Це той самий Держфінмоніторинг (п.55 ч.1. ст.1 Закону).

Кожен з наведених суб’єктів державного рівня фінансового моніторингу має повноваження, які розподілені між ними в залежності від тих функцій, які йому відведено у системі державного управління та в залежності від кола суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які у своїй «фінансового моніторинговій» діяльності є підзвітними такому органу.

 

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ)   

Цих суб’єктів умовно можна розділити на дві групи. До першої групи можна віднести таких СПФМ, майже вся діяльність яких пов’язана з операціями, які в собі несуть ризик відмивання та легалізації «незаконних» грошей. Ці суб’єкти надають послуги, пов’язані з фінансами (фінансові послуги) та мають контролювати усі операції з клієнтами. Або майже усі. До таких суб’єктів відносяться: банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи; платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем та ін…

До другої групи СПФМ Закон відносить таких суб’єктів, які надають послуги, що не є фінансовими, проте такі СПФМ можуть бути використані для відмивання та легалізації коштів, одержаних злочинними шляхом. Діяльність таких спеціальних суб’єктів з грошовими потоками у цілому не пов’язана, проте в силу своєї діяльності такі СПФМ можуть стати носієм інформації про легалізацію та відмивання «брудних» грошей. Такими суб’єктами є суб’єкти аудиторської діяльності; бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку; суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування; адвокатські бюро, адвокатські об’єднання а адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально та ін…

Виключенням для таких осіб є здійсненнями ними вказаної діяльності в рамках трудових правовідносин. Тобто, бухгалтер, який працює в штаті підприємства, не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

 

Усі інші, кого стосується Закон   

Стаття 6 Закону, в якій перелічені суб’єкти фінмоніторингу державного та первинного рівнів, може увести в оману щодо того, що інших осіб такий фінмоніторинг не стосується. Проте, це омана. Адже СПФМ зобов’язані переконувати себе у тому, що їх клієнт має легальні грошові кошти.

В Україні поширеним є явище отримання фізичними особами коштів на власний картковий рахунок. І ті, хто отримує на свій картковий рахунок кошти від покупців товарів, клієнтів, що отримали послуги, вже іноді потрапляють в ситуації, коли банк заморожує їм кошти на рахунку і просить надати пояснення щодо джерела походження таких коштів. І доки ВИ не переконаєте банк у тому, що усі кошти, що надішли на ВАШу картку мають легальне походження, вони залишаться там «замороженими».

А ще може статися така ситуація, що ВАМ потрібна консультація податкового консультанта чи адвоката про те, як оті кошти легально внести на ВАШ банківський рахунок. А податковий консультант ВАМ відмовляє у такій консультації та ще й повідомляє Держфінмоніторинг про замовлену ВАМи послугу. І якщо той податковий консультант такого не вчинить, то сам сплатить штраф.

 

Ризик, який несе в собі Закон щодо суб’єктів господарювання, які не є СПФМ, полягає ще й в тому, що відповідно до ч.7 ст.16 Закону вони зобов’язані надавати на запит спеціально уповноваженого органу інформацію, пов’язану з проведенням аналізу фінансових операцій, що стали об’єктом фінансового моніторингу, про осіб, які брали участь в їх здійсненні, довідки та копії документів (у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом), необхідні для виконання цим органом покладених на нього завдань у сфері запобігання та протидії. А невиконання цього обов’язку тягне за собою відповідальність відповідно до п.7 ч.5 ст.32 цього ж Закону у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а це – 340 000 гривень.

І от скажіть тепер, що Закон про фінмоніторинг стосується лише суб’єктів первинного та державного рівнів фінансового моніторингу.

 

Підозрілі операції, порогові суми

            Фінансовому моніторингу підлягають порогові фінансові операції та підозрілі фінансові операції. І тут також Закон несе в собі певні ризики та несподіванки.

Так, якщо стосовно порогових фінансових операцій Закон про фінмоніторинг дає чіткі і зрозумілі цифрові «пороги» (це сума в 400 тисяч і більше гривень, на яку здійснюється кожна із них, а для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, – 30 тисяч гривень), то щодо підозрілих фінансових операцій Закон дає дещо розмите визначення: фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо СПФМ має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

 

 

Висновок. Фінансовий моніторинг – це явище, що увірвалося в життя майже усіх українців. І усі ми маємо шанс з ним зустрітися у тому чи іншому вигляді. Та щоб не «здивуватися» та не нервувати, коли треба буде здійснити швидко якусь фінансову операцію, важливо усе ж познайомитися з фінансовим моніторингом ближче.