Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 69, 27 липня 2020 року, стор. 6-8.

Якщо Вам ще здається, що фінансовий моніторинг – це не про ВАС, то у ВАС є шанс здивуватися, коли ВАША операція раптом виявиться заблокованою фінансовою установою. І це станеться не тому, що вона злочинна, а тому, що у працівника банку чи іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникне підозра. А це явище – непередбачуване, адже кожен підозрює на свій лад, причиною підозри іноді може бути просто не розуміння суті тієї чи іншої операції.

Якось під час перевірки одного виробника харчових продуктів, податківці не могли втямити, чому цей виробник платить такі великі зарплати працівникам аналітичного департаменту, адже, на думку податківців, ту аналітику, яку видають ці працівники, зрозуміти неможливо і користі з неї податківці аж ніяк не вбачали.

Єдине пояснення, яке зміг дати представник об’єкта перевірки податківцям було таким: «тому вам і платять набагато менше, оскільки ви просто не розумієте, що роблять люди, яким платять набагато більше».     

  

 

З 28 квітня вже діє Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ (Закон № 361). І мета цього Закону у тому, щоб «моніторити» певні фінансові операції та виявляти ті, які можуть нести в собі ризики відмивання «брудних» грошей, фінансування тероризму та зброї масового знищення.

Зрозуміло, що усі операції «моніторити» досить складно і за їх великим обсягом можна втратити дійсно небезпечні операції. Тож законодавець і визначив, що «моніторити» треба не усі, а лише певні операції. І такими операціями п.67 ч.1 ст.1 Закону № 361 називає:

• порогові фінансові операції;
• підозрілі фінансові операції (діяльність).

 

Цілком логічною слід визнати необхідність зрозуміти, що ж має на увазі Закон № 361, говорячи про фінансові операції, для того щоб зрозуміти, які з них є порогові, а які – підозрілі. Так от поняття «фінансова операція» у Законі № 361 означає будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу (СПФМ) або про які стало відомо таким СПФМ, як аудиторам, «позаштатним» бухгалтерам та юристам, податковим консультантам, адвокатам, нотаріусам, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб’єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання цього Закону.

Зазначені СПФМ зобов’язані забезпечувати належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність). Щойно їм стане відомо про порогові та підозрілі операції, як вони одразу ж стають зобов’язаними повідомляти Держфінмоніторинг про такі операції.

До того ж стосовно підозрілих операцій СПФМ зобов’язані надавати Держфінмоніторингу обґрунтовані висновки, копії документів та іншу інформацію, на основі яких сформовано підозру, та додаткову інформацію на запити Держфінмоніторингу (ст.8 Закону № 361).

 

 

Порогові фінансові операції

 

Відповідно до ст.20 Закону № 361 фінансові операції визнаються пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (а для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, – 30 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує вказану суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів.

При цьому не усі фінансові операції на вказану суму визнаються пороговими, а лише ті, які мають не менше однієї з таких ознак:

• зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін – учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);
• фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;
• фінансові операції із переказу коштів за кордон (в тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);
• фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

 

Сам факт здійснення фінансової операції, що не має жодної з наведених ознак, не означає, що вона буде здійснена швидко і без запитань. Така операція підлягає фінансовому моніторингу, а отже СПФМ буде цю операцію «моніторити», а відсутність ознак «пороговості» перевірятиме. Та якщо деякі критерії стосовно самої фінансової операції пов’язані з самою її суттю (переказ, отримання чи внесення коштів, отримання кредиту…), то критерій фінансової операції політично значущих осіб, а особливо членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з ними, вимагає більших зусиль для встановлення його наявності чи відсутності. А отже й несе в собі додаткові ризики для СПФМ і для того, хто його послугами намагається користуватися.

Так, політично значущі особи – це фізичні особи, які є національними, іноземними публічними діячами та діячами, які виконують публічні функції в міжнародних організаціях. Їх перелік по перелічених категоріях міститься в ст.1 Закону № 361.

Членами сім’ї політично значущої особи вважаються чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

Особами, пов’язаними з політично значущими особами, вважаються фізичні особи, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:

• відомо, що такі особи мають спільне з політично значущою особою бенефіціарне володіння юридичною особою, трастом або іншим подібним правовим утворенням або мають будь-які інші тісні ділові зв’язки з політично значущими особами;
• є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, про які відомо, що вони де-факто були утворені для вигоди політично значущих осіб.

І оте слово «відомо» несе в собі істотні ризики, оскільки воно є певною суб’єктивною категорією, а щодо таких суб’єктивних категорій завжди можна стверджувати як те, так і протилежне. Так, відповідно до ч.7 ст.11 Закону № 361 для визначення належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до політично значущих осіб, членів їх сімей або пов’язаних з ними осіб СПФМ використовує декілька надійних джерел інформації та вживає заходів для перевірки отриманої інформації.

Що то таке «надійні джерела» і скільки то «декілька», очевидно вирішуватиметься завжди на практиці в залежності від ситуації. А от що точно залишиться СПФМам, так це ризик того, що ті «декілька надійних джерел інформації» будуть визнані ненадійними або ж їх кількість – недостатньою.

Залишається лише зважити на ті ризики для СПФМ, щоб зрозуміти, чим це має обернутися для того, хто послугами такого СПФМ захоче скористатися.

 

Або ж не зайвим буде усвідомити ризик виграшу в лотерею чи в азартній грі. Тут поріг контролю є значно нижчим: 30 тис грн.

Відповідно до п.50 ч.1.ст1 Закону № 361 послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор – це послуги, пов’язані з організацією та проведенням будь-яких ігор, заснованих на ризику або розіграші призового (виграшного) фонду між гравцями, умовою участі в яких є внесення гравцем плати (ставки), що має грошову цінність, що дає право на отримання виграшу (призу), наявність і розмір якого повністю або частково залежить від випадковості, у тому числі лотереї, ігри в казино, циліндричні ігри (рулетка), ігри в карти, ігри в кості, ігри на гральному автоматі та операції парі, що надаються за фактичною адресою або дистанційно, електронними засобами або за допомогою будь-яких інших технологій зв’язку і на індивідуальний запит одержувача послуг. Тож, будь-який виграш у карти, рулетку, кості… матиме наслідком не лише його оподаткування, а й фінансовий моніторинг. Суб’єкти фінмоніторингу перевірятимуть такого «везунчика» на предмет того, чи дійсно він «везунчик».

А чи повірите ви у те, що «щасливий» лотерейний білет з квартирою у якості виграшу за участь у голосуванні дістався голові дільничної виборчої комісії випадково (https://ngs55.ru/news/more/69334876/)? Чи швидше за все погодитеся, що варто «помоніторити», чи дійсно вона таки – «везунчик».

 

 

Підозрілі операції (діяльність)

 

Відповідно до ст.21 Закону № 361 фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо СПФМ має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Враховуючи, що СПФМ повинен відмовити у здійсненні з його участю підозрілої операції, слід зізнатися собі в тому, що Достоєвський Ф.М. явно помилився, коли у романі «Злочин і кара» цитував англійське прислів’я про те, що «Зі ста кроликів не складеться кінь, а зі ста підозр ніколи не складеться доказ». Якщо виходити з того, що СПФМу буде достатньо самої підозри для того, що відмовити клієнту в проведенні його операції та повідомити Держфінмоніторинг про намагання її провести, тобто достатньо на стільки, щоб прийняти негативне рішення стосовно клієнта, то хіба ж підозра не перетворюється в доказ?

А якщо врахувати положення ст.5 Закону № 361, яка вказує на те, що до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом, то можна у будь-якій фінансовій операції побачити «обґрунтовану підозру».

При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, СПФМ має враховувати типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу. Наприклад, Рекомендації про ризики, що пов’язані з фінансовими операціями, які можуть свідчити про здійснення діяльності, що має ознаки «фінансових пірамід», НБУ виклав у листі від 30.04.2020 № Р/25-0006/21463.

 

Наслідки підозри

 

СПФМ у результаті виявлення підозрілої операції (діяльності) повинен заморозити активи клієнта, що відбувається у разі виявлення клієнта таким, що є включеним до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції. І якщо ймовірність замороження активів стосовно основної маси українців невисока (хоча би тому, що вказаний перелік навряд чи міститиме 40 млн населення України), то зупинення фінансових операцій, яке іноді буває дуже схожим на замороження активів, є досить реальним у сучасних реаліях. Так, СПФМ, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов’язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

Тобто підозри з боку СПФМ достатньо для того, щоб фінансові операції клієнта були зупинені. І спробуйте після цього не надати своєму СПФМ усю інформацію для того, аби в нього не було підозри щодо такої фінансової операції.

 

 

Висновок. Фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, – це порогові та підозрілі. Якщо порогові операції пов’язані з певними об’єктивними факторами (розмір, коло суб’єктів…), то підозрілими можуть бути визнані будь-які фінансові операції, щодо яких у СПФМ виникло нерозуміння того, для чого вони здійснюються. Наслідок: зупинення фінансової операції клієнта до того моменту, доки СПФМ не усуне свої підозри.