Часто чую про небажання помилятися. Навіть страх помилитися у декого панічний. Деякі настільки бояться помилок, що згодні нічого не робити, аби лиш не помилитися.
Уявіть собі, що Ви йдете лісом і шлях знаєте приблизно. Але карта, яка у Вас в руках, підказує, що якщо піти іншим шляхом, то дорога буде коротшою. Ви пішли навпростець і потрапили у такі хащі, що хоча дорога й виявилася коротшою, проте йшли Ви довше. Ви помилилися? Можна сказати, що помилилися, бо йшли довше. А можна сказати, що Ви знайшли інший шлях, коротший, хоча й важчий. То виходить, що Ваше рішення було помилкою лише для тих, кому найважливішим є час. А для тих, кому більш важливим є знання інших шляхів, то було пізнання, а не помилка.
Та навіть, якби Вам довелося повернутися через те, що дорога виявилася непрохідною, Ви все ж таки дізналися про її існування та про свої можливості її здолати чи не здолати.
Виходить, що помилкою часто називають те, що служить нам засобом пізнання наших же можливостей. Я гадав, що проїду 100 км на велосипеді за 4 години, а проїхав за чотири з половиною. Помилився чи пізнав свої можливості?
У нас на Фірмі був стажер, який настільки боявся помилитися, що нічого не робив, не дізнавшись попередньо, як на його дії дивитимуться Партнери у випадку, якщо він їх наважиться вчинити і можливо помилиться у чомусь. Я багато разів йому пояснював, що йому треба робити помилки. Адже саме завдяки його помилкам я можу йому підказати, де йому слід удосконалюватися як фахівцеві. Якщо ж помилок він не робитиме, то я не зможу йому підказати, не зможу допомогти. У такому разі його стажування у нас стає безплідним. Так воно і вийшло. Помилок він не наробив. Проте й Партнером нашим не став.
На сході вважають поганим виховання, якщо учень не отримував неможливих для нього завдань. Адже саме неможливі завдання вказують йому на його межі, знати які є вкрай необхідним, щоб розвиватися.
А мій викладач з фізпідготовки у Військовому інституті полковник Шустров казав, що м’язи ростуть лише тоді коли болять.
То ж помилка – це спосіб пізнання, це елемент творчого життя. Вона притаманна лише тому, хто дійсно живе, а не існує, притаманна тому, хто щось робить, а не боїться помилитися. То ж зважте самі, чи варто боятися помилок? Чи взагалі вони існують, помилки?