Звільнення будівель промисловості від сплати податку на нерухомість: важливі умови використання

Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 104, 11 листопада 2020 року, стор. 4-6.

Безумовно кожне підприємство, яке займається виробництвом бажає не сплачувати податок за так звану промислову нерухомість. за яких умов це можливо ми і розповімо в цієї консультації.

Відповідно до пп. «є» пп.266.2.2. Податкового кодексу України (далі — ПКУ) не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), будівлі промисловості, віднесені догрупи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B–F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

До 25 травня 2020 року такі критерії поміщалися у формулу: «не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств». Тобто попередня редакція пп. «є» пп.266.2.2 ПКУ виключала з об’єктів оподаткування всі будівлі промисловості, у т. ч. без обмеження їх використання безпосередньо підприємствами промисловості, що давало можливість застосовувати не оподатковувати податком і об’єкти нерухомості, здані в оренду іншим суб’єктам господарювання та віднесені до будь-яких груп Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000.

Тож,на сьогодні, аби отримати можливість застосувати звільнення від потрапляння в об’єкти оподаткування, варто підтвердити, що будівля промисловості відповідає таким ознакам:

  1. класифікована у групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) ДК 018-2000;
  2. використовується протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
  3. не є зданою в оренду, лізинг, позичку іншим суб’єктам господарювання.

 

Якщо з третім пунктом усе зрозуміло, то по перших двох виникають деякі запитання. Хоча до нього також слід ставитися прискіпливо. Тому розберемо до дрібних кісток кожен з трьох критеріїв окремо.

Критерій 1: Будівлі промисловості

Застосування Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – ДК БС) відтепер є обов’язковим. Об’єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення,інженерні споруди різного функціонального призначення.

ДК БС визначає, що будівлі – це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, якіутворюютьназемні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Одиницею класифікації в ДК БС є окрема будівля чи інженерна споруда. Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Група «Будівлі промисловості та склади» не включає:

  • будівлі сільськогосподарського призначення (1271);
  • комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230);
  • водонапірні башти (2222);
  • нафтотермінали (2303).

Ця група включає клас «Будівлі промислові» та клас «Резервуари, силоси та склади».

Клас «Будівлі промислові» включає:

  • криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;
  • будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;
  • будівлі підприємств чорної металургії;
  • будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;
  • будівлі підприємств легкої промисловості;
  • будівлі підприємств харчової промисловості;
  • будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
  • будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;
  • будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;
  • будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

 

Клас «Резервуари, силоси та склади» включає:

  • резервуари та ємності;
  • резервуари для нафти та газу;
  • силоси для зерна, цементу та інших сипких мас;
  • холодильники та спеціальні склади;
  • складські майданчики;
  • резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу;
  • резервуари та ємності інші;
  • силоси для зерна;
  • силоси для цементу та інших сипучих матеріалів;
  • склади спеціальні товарні;
  • холодильники;
  • складські майданчики;
  • склади універсальні;
  • склади та сховища інші.

Як вказує Верховний Суд у справах № 826/1338/17, № 500/90/19, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об’єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Ведення Державного класифікатора будівель та споруд здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві, який уповноважений видавати експертні висновки щодо встановлення приналежності будівлі.

Наявність зазначеного експертного висновку, як вказує сам Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві, значно спрощує процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Фахівці головної податкової установи (ІПК від 17.04.2019 № 1653/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) також пропонують підприємствам отримати експертний висновок щодо приналежності інвентарно описаних об’єктів нерухомості до певного класу будівель за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 та включити отриману класифікацію до записів реєстру майнових прав.

Отже, для максимальної мінімізації ризику конфлікту з контролюючим органом, слід «запастися» документом, який свідчитиме про те, що певний об’єкт нерухомості може бути класифікований у групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) ДК 018-2000.

 

Критерій 2: Використання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010).

 

Згідно з наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010№457, яким затверджена Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)), процес промислового виробництва – це процес  перероблення (механічного,  хімічного,  ручного тощо),  який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні,  надання промислових послуг і який класифікують у  секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Отже, для підтвердження основної діяльності варто отримати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де буде вказано коди КВЕД відповідно до вищезазначених вимог. А якщо їх там раптом немає, то слід їх додати, а вже потім отримати відповідний витяг.

Крім того, підтверджувати використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності варто за допомогою первинних документів бухгалтерського обліку. Мова іде про документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинними документами, серед інших, можуть виступати:

  • акт введення будівлі промисловості в експлуатацію;
  • акт введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі промислового виробництва; акт приймання-передачі;
  • товарно-транспортна накладна;
  • касовий чек; накладна; платіжне доручення;
  • внутрішні акти на переміщення сировини/товару між цехами (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV).

Зазначені документи, за умови ідентифікації їх з будівлею, зможуть підтвердити процеси промислового виробництва у ній і допомогти отримати право не включати будівлю до оподаткування Податком.

Як зазначає Верховний Суд у постанові № 820/5356/17, підтвердження того, що будівлі використовуються у промисловій діяльності, тобто в процесі виробництва продукції (товарів і послуг), може бути здійснено за допомогою відповідної довідки органу місцевого самоврядування. Таку собі довідку можна отримати у голови ОТГ, на території якої така будівля розташована.

Критерій 3: Відсутність передання пільгової нерухомості в оренду, лізинг, позичку

Нова редакція пп. «є» пп.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПКУ містить чіткий та найголовніше вичерпний перелік правочинів, укладення яких «створює» об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Це:

  • оренда. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України);
  • лізинг. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ст.806 Цивільного кодексу України);
  • позичка. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст.827 Цивільного кодексу України).

Вичерпний перелік «заборонених» правочинів не забороняє зберегти статус «необ’єкта» оподаткування, уклавши щодо нього інший правочин, що за межами оренди, лізингу і позички. Ну, наприклад, можна укласти договір про спільну діяльність, за яким разом з іншим суб’єктом господарювання здійснювати виробництво у відповідній будівлі промисловості. При цьому спільною метою такого договору вказати, наприклад, зменшення витрат на утримання такої будівлі та, як результат, підвищення ефективності її використання.

 

Висновок. Отже, не потрапити в платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – цілком можлива річ. Просто треба правильно дотримуватися відповідних «правил гри», уведених законодавцем і правильно таке дотримання цих правил оформити.

 

Богдан Маслов,

юрист

 

Олександр Єфімов,

доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді