Питання: Підприємство за результатами роботи за 2020 рік отримало прибуток та один із засновників хоче отримати дивіденди. 

Питання:

1. Які документи необхідно оформити для нарахування та виплати дивідендів?
2. Засновників у Товариства двоє з рівними частками. Але отримати дивіденди хоче лише один. Чи можна так зробити?
3. За результатами фінзвітності за 2020 рік у підприємства прибуток, наприклад в розмірі 500 000 грн. Один засновник хоче, щоб йому нарахували та виплатили дивіденди в сумі меншій за 250 000 грн, наприклад в сумі 100 000 грн.

Чи можна так зробити?

Якщо можна, то що робити з залишком суми 150 000 грн?

Як таку операцію прописати і в яких документах і що робити з частиною суми, яка залишилась?

Чи можна нарахувати меншу суму та її і виплатити?

4. Інший засновник взагалі не планує забирати свою частку на даний момент. Чи можна його частину 250 000 грн нарахувати, та не виплачувати, а скерувати його частку кудись, або нарахувати меншу суму?

Якщо так, то як це документально необхідно оформити?

5. Як оподатковувати виплату дивідендів засновнику-нерезиденту в грошовій формі в гривні? Ставки податків, відображення в звітності?
6. Чи необхідно сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток? Якщо так, то який порядок його обчислення?

Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

1. Які документи необхідно оформити для нарахування та виплати дивідендів?

 

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

А згідно з п.12 ч.2 ст.30 цього ж Закону до компетенції загальних зборів учасників належить, у тому числі й розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, для виплати дивідендів необхідним є документ, який називається рішення загальних зборів учасників ТОВ. Відповідно до ч.4 ст.33 Закону про ТОВ на загальних зборах учасників, що проводяться за спільної участі учасників, ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа.

Дещо відмінною і дещо складнішою є процедура прийняття рішення шляхом заочного голосування (ст.35 Закону про ТОВ), та процедура прийняття рішення шляхом опитування (ст.36 Закону про ТОВ). У першому випадку складається той самий протокол, до якого долучається заочне рішення учасника у письмовій формі.

У разі прийняття рішення шляхом опитування ініціатор опитування надсилає всім учасникам товариства відповідний запит з проєктом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свою відповідь та прийняті рішення, і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання учасникам запитів може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проєкт рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Надсилання учасником згоди з прийнятим рішенням може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

 

2. Засновників у Товариства двоє з рівними частками. Але отримати дивіденди хоче лише один. Чи можна так зробити?

 

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Ця норма викладена в імперативній формі, що має тлумачитися як обов’язкове дотримання пропорцій при виплаті дивідендів, а отже й як обов’язкову їх виплату.

Проте існує й інша норма, яка передбачає можливість виплати дивідендів не усім учасникам. Так згідно з ч.3 ст.27 Закону про ТОВ товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Отже, у разі якщо учасник, який не хоче отримувати дивіденди, свій вклад вніс повністю, то підстав не виплачувати йому дивіденди, чинне законодавство не передбачає. Навіть, якщо він на це дав згоду, чи навіть виявив бажання. Проте він може фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Тобто дивіденди йому можуть бути нараховані, але фактично не виплачені.

До того ж, оскільки нарахування дивідендів пов’язане зі сплатою податків, то контролюючий орган швидше за все, нарахує їх, якщо цього не зробить ТОВ.

 

3. За результатами фінзвітності за 2020 рік у підприємства прибуток, наприклад в розмірі 500 000 грн. Один засновник хоче, щоб йому нарахували та виплатили дивіденди в сумі меншій за 250 000 грн, наприклад в сумі 100 000 грн.

Чи можна так зробити?

Якщо можна, то що робити з залишком суми 150 000 грн?

Як таку операцію прописати і в яких документах і що робити з частиною суми, яка залишилась?

Чи можна нарахувати меншу суму та її і виплатити?

 

Враховуючи відповідь на попереднє запитання, слід виходити з того, що дивіденди мають бути нараховані пропорційно часткам учасників у статутному капіталі. Ненарахування дивідендів або нарахування їх у меншому розмірі, ніж це відповідає частці, може мати наслідком нарахування контролюючим органом відповідних податків на ненараховану частку.

Тому найменш ризикованим варіантом буде нарахувати дивіденди обом учасникам у повному обсязі пропорційно часткам у СК ТОВ, а виплатити реально одному учаснику повну суму дивідендів (250 000 грн), а іншому частину – 100 000 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні ст.510 ЦКУ визнає боржника і кредитора.

Таким чином, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ.  Тобто боржником є ТОВ, а кредитором – Учасник ТОВ.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

При  цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.

Отже, щодо того учасника, який отримав дивіденди не в повному обсязі за кредитом субрахунку 671 буде відображений залишок у розмірі 150000 грн. До спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його треба буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування.

 

Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, відповідно до пп.14.1.11. п 14.1. ст.14 Податкового кодексу набуває ознак безнадійної. А відповідно до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПКУ безповоротна фінансова допомога – це, у тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

 

Отже, оптимальний варіант нарахувати дивіденди у повному обсязі, виплатити узгоджену частину, а решту залишити як кредиторська заборгованість за кредитом субрахунку 671 до спливу позовної давності.

 

4. Інший засновник взагалі не планує забирати свою частку на даний момент. Чи можна його частину 250 000 грн нарахувати, та не виплачувати, а скерувати його частку кудись, або нарахувати меншу суму?

Якщо так, то як це документально необхідно оформити?

 

Як було зазначено у відповіді на питання 3, можна нарахувати і не виплачувати. Принаймні до спливу позовної давності.

Можна вчинити дещо складніше та збільшити за рахунок невиплаченої частки статутний капітал ТОВ. Для цього слід прийняти загальними зборами учасників рішення про збільшення статутного капіталу, виплатити учаснику його частку, невиплачену раніше, а потім прийняти від нього цю суму грошових коштів як додатковий внесок до СК.

Після цього треба затвердити новий розмір СК ТОВ. Наслідком такої операції буде зміна пропорцій часток учасників ТОВ. Частка учасника, який таким чином вніс кошти на збільшення СК, зросте та пропорційно зменшиться частка іншого учасника.

Якщо учасники дійшли згоди про зміну вказаних пропорцій часток у СК ТОВ, то можливий й інший варіант: учасник, який не має бажання отримати дивіденди, може ту суму, яка йому «не потрібна», спрямувати на викуп частини частки іншого учасника. Врешті решт інший учасник отримає більше грошових коштів (частину як дивіденди, а частину як вартість проданої частини своєї частки), а перший отримає збільшення своєї частки в СК ТОВ.

Наприклад, на дивіденди можна скерувати не 500 тис грн прибутку, а 350 тис, залишивши нерозподіленим 150 тис грн прибутку. Виплатити обом учасникам по 175 тис грн дивідендів. Після цього той учасник, якому дивіденди у повному обсязі не потрібні, може викупити частину частки іншого, сплативши йому 75 тис грн.

У результаті матимемо: один учасник отримає 175 тис грн дивідендів і 75 тис як оплату вартості частини своєї частки. Іншому ж залишиться 100 тис грн із 175 тис отриманих дивідендів. Результат буде досягнуто і він буде справедливо-логічним, адже один отримає більше дивідендів і втратить частину частки, інший – менше дивідендів, проте зросте його частка.

 

5. Як оподатковувати виплату дивідендів засновнику-нерезиденту в грошовій формі в гривні? Ставки податків, відображення в звітності?

 

Щодо податкових наслідків слід мати на увазі, що основні з них виникають відповідно до п.57.1¹. ст.57 ПКУ «Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів», п.170.5. ст.170 ПКУ «Оподаткування дивідендів» та п.141.4. ст.141 ПКУ «Особливості оподаткування нерезидентів».

Відповідно до п.57.1¹. ст.57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 ПКУ. Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1¹.3 цього пункту (у тому числі крім виплати дивідендів фізичним особам), емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п.136.1 ст.136 ПКУ, тобто за ставкою 18%. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Якщо учасниками є фізичні особи, платники податку на доходи фізичних осіб, то відповідно до п.170.5. ст.170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Дивіденди, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 п.167.5 ст.167 ПКУ. У нашому випадку йдеться про ставку ПДФО у 5%.

Окрім ПДФО, податківці можуть вимагати сплати ще й військового збору за ставкою 1,5% відповідно до п.16¹. Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПКУ. Проте питання сплати військового збору при виплаті дивідендів є дискусійним, у тому числі і в судовій практиці. Існує практика, коли суди стають на сторону платника дивідендів і погоджуються з тим, що з дивідендів військовий збір не сплачується.

Якщо учасником ТОВ – отримувачем дивідендів є нерезидент, то не слід забувати ще й про «податок на репатріацію». Так, згідно з пп.141.4.1. п.141.4. ст.141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, у тому числі є дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до пп.141.4.2. ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

 

6. Чи необхідно сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток? Якщо так, то який порядок його обчислення?

 

Виходячи з відповіді на попереднє питання, авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачується відповідно до п.57.1¹. ст.57 ПКУ «Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів». Проте відповідно до пп.57.1¹.3. п.57.1¹. ст.57 ПКУ авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:

• на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1¹.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
• платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;
• фізичним особам.