Питання: ТОВ на єдиному податку (платник ПДВ) надає транспортно-експедиційні послуги. Орендує вагони у різних підприємств.

Запитання: єдиний податок має сплачуватися лише з комісійної винагороди, чи з вартості послуг, які ми купуємо у третіх осіб також?

Відповідь: Окремим видом договору, пов’язаного з перевезенням є договір транспортного експедирування. Саме «пов’язаного» з перевезенням. «Пов’язаність» у цьому разі пояснюється тим, що за цим договором надаються послуги не з перевезення, а послуги з організації перевезень.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу. Тобто між перевізником та власником вантажу виникає посередник, який професійно організовує сам процес перевезення. Хоча замовник отримує у результаті саме перевезення.

Спеціальним нормативним актом у сфері відносин щодо транспортного експедирування є Закон «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі – Закон № 1955).

Транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність, яка охоплює надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. При цьому транспортно-експедиторська послуга охоплює організацію та забезпечення таких перевезень за договором транспортного експедирування.

Суть експедиторської діяльності полягає не у перевезенні, хоча клієнта цікавить саме це, а в організації такого перевезення. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. При цьому згідно із ст.1 Закону № 1955 клієнтами експедитора є споживачі послуг експедитора (юридичні або фізичні особи), які за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від їх імені, доручають експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачують їх, включаючи плату експедитору.

Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору, які відрізняються в залежності від правового статусу особи.

Оскільки експедитор при наданні послуг виступає як посередник, то у разі залучення ним до виконання зобов’язань іншої особи у відносинах з такою експедитор може виступати як від свого імені (подібно до комісіонера) або від імені клієнта (як повірений). Така альтернатива має бути врегульована у договорі між експедитором і клієнтом.

За належне виконання договору транспортного експедирування клієнт сплачує експедиторові відповідну плату, яка сплачується окремо від компенсації витрат такого експедитора. Окремо компенсуються, не включаються в плату експедитору витрати на оплату:

• послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування. Сюди ж варто віднести й орендну плату за вагони,
• зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Такими документами мають бути рахунки, накладні, товаро-транспортні накладні тощо. У міжнародному сполученні товаро-транспортними документами можуть бути:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Lading);
• накладна ЦІМ (CIM);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.

Ці документи повинні бути складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, у формі єдиного транспортного документу або комплекту документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Права експедитора і клієнта перелічені у ст.10 Закону № 1955. Серед цікавих і корисних слід виділити право експедитора відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування. Це означає, що експедитор, хоча й отримує від клієнта вказівки щодо організації перевезення, проте має право, як фахівець, вчиняти ефективніші на його думку дії, аніж ті, які клієнт вказав йому. Експедитор має право на відшкодування не лише погоджених з клієнтом витрат, а й додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта, і якщо обсяг (саме обсяг, а не точний їх перелік) таких можливих додаткових витрат був заздалегідь з клієнтом погоджений.

Відповідно до ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку – юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

А згідно з п.292.4. ст.292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Оскільки, як було зазначено вище, за належне виконання договору транспортного експедирування клієнт сплачує експедиторові відповідну плату, яка сплачується окремо від компенсації витрат такого експедитора, то відповідно до п.292.4. ст.292 ПКУ до доходу експедитора, який включається у базу оподаткування єдиним податком включається лише сума плати, без суми компенсації витрат, понесених експедитором.

Для того, аби спілкуватися з представниками контролюючого органу однією мовою, таку плату слід в договорі про надання транспортно-експедиційних послуг назвати саме так, як це вказано у п.292.4. ст.292 ПКУ, а саме: «винагорода повіреного (агента)».

Усе інше слід називати компенсацією витрат як в актах наданих послуг, так і в рахунках та призначенні платежу у платіжних дорученнях.