Фізична особа купує акції на американській біржі

Питання: Я як фізична особа буду купляти акції на американській біржі через Interactive Brokers. Чи треба повідомляти про це податкову?

І взагалі які податків наслідки такої діяльності?

Які зобов’язання перед державою будуть в зв’язку з інвестуванням?

Як сума отриманих коштів від інвестицій оподаткується у ФОПа (3 група)?

Чи потрібно додати КВЕД для цього?

 

Відповідь: Для початку про інвестиції. Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути, у тому числі, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно зі ст.2 цього ж Закону інвестиційною діяльністю визнається сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. При цьому інвестиційна діяльність провадиться на основі, у тому числі, інвестування, що здійснюється громадянами.

Ст.7 зазначеного Закону щодо прав суб’єктів інвестиційної діяльності відносить зазначає, що розміщення інвестицій у будь-яких об’єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід’ємним правом інвестора і охороняється законом. При цьому інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Питання інвестицій, здійснюваних в іноземній валюті за межами України, регулюється валютним законодавством. Так, згідно зі ст.2 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII одним із принципів, на яких ґрунтується валютне регулювання в Україні є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, у тому числі:

  • право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;
  • право фізичних та юридичних осіб – резидентів набувати у власність валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності.

При цьому відповідно до ст.12 вказаного Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право, у тому числі, на запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій.

Вказані повноваження НБУ реалізував шляхом затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (Постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 5).

Згідно з п.2 цього Положення інвестицією за кордон визнається валютна операція, яка передбачає вкладення резидентами валютних цінностей в об’єкти інвестицій за кордоном з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. А запровадження лімітів на проведення окремих валютних операцій – це заходи захисту, що запроваджуються Національним банком шляхом обмеження загальної суми визначених Національним банком валютних операцій, що можуть здійснюватися резидентами та нерезидентами протягом визначеного Національним банком строку.

Згідно з п.88 Положення фізичній особі-резиденту дозволяється здійснювати валютні операції з переказу коштів з України/на поточні рахунки нерезидентів – юридичних осіб, відкриті в Україні (крім інвестиційних рахунків), з метою виконання власних зобов’язань перед нерезидентом за договором страхування життя/зі здійснення інвестиції за кордон/розміщення коштів на власному рахунку за межами України/надання нерезиденту позики (поворотної фінансової допомоги) в іноземній валюті протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 200 000 євро включно (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті/гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції).

Зазначений ліміт поширюється на валютні операції фізичних осіб за умови, що ці операції здійснюються фізичними особами для власних потреб та не пов’язані з їх підприємницькою діяльністю.

А відповідно до п.89 Положення резиденту (юридичній особі/фізичній особі-підприємцю) дозволяється здійснювати валютні операції з метою здійснення його господарської діяльності з переказу коштів з України/на поточні рахунки нерезидентів – юридичних осіб, відкриті в Україні (крім інвестиційних рахунків), уключаючи переказ коштів з метою придбання резидентом цінних паперів іноземного емітента, облігацій зовнішньої державної позики України, протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 2 000 000 євро включно (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті/гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції).

Слід мати на увазі, що інвестиційним рахунком, що згадується у п.88 та п.89 Положення, є поточний рахунок в іноземній валюті 1 та 2 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.1998 № 34, та/або в гривнях, відкритий іноземним інвестором у банку виключно для здійснення ним інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних цим іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, та пов’язаних з такою діяльністю операцій, відповідно до пунктів 132-134 розділу X цього ж Положення.

Також слід мати на увазі, що пунктом 144 Положення резидентам заборонено здійснювати інвестиції за кордон шляхом переказу коштів в іноземній валюті/гривні на рахунок нерезидента, відкритий в Україні та/або за кордоном, якщо об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію/місцезнаходження/місце проживання в державі (юрисдикції), що зазначена в пункті 143 розділу I цього Положення. Йдеться про рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінансових установах, держава (юрисдикція) реєстрації/місцезнаходження яких віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон та/або визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом, та/або не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

 

А тепер щодо податкових наслідків.

 

П.291.5. ст.291 Податкового кодексу України який містить перелік осіб, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, не забороняє ФОПам – платникам єдиного податку здійснювати інвестиційну діяльність.

Проте слід звернути увагу на п.292.1. ст.292 ПКУ, відповідно до якого доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця визнається дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пасивними доходами відповідно до пп.14.1.268. п.14.1. ст.14 ПКУ визнаються доходи, отримані у вигляді:

  • процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів);
  • процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
  • плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;
  • доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;
  • доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
  • відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;
  • доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів;
  • інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці;
  • роялті;
  • дивідендів;
  • страхових виплат і відшкодувань.

 

Відповідно до пп.14.1.811 п.14.1. ст.14 ПКУ інвестиційний прибуток для цілей розділу IV ПКУ – це дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів. «Виїхати» на тому, що це визначення інвестиційного прибутку стосується лише розділу IV ПКУ буде не просто, оскільки іншого визначення такого прибутку ПКУ не містить, а вказаний розділ встановлює спеціальні правила оподаткування інвестиційного прибутку. Так само важко буде апелювати до того, що п.292.1. ст.292 ПКУ містить перелік пасивних доходів, серед яких інвестиційного прибутку немає. Податківці швидше за все матимуть протилежну точку зору і покладати усі свої ризики доведеться на суд.

 

Згідно з вказаним розділом ПКУ, а саме відповідно до п.170.2. ст.170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп.170.2.4. – 170.2.6. цього ж пункту.

При цьому:

  • термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом;
  • термін «пакет цінних паперів» означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів;
  • термін «ідентичний цінний папір чи дериватив» означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Крім того, слід згадати й про ставку податку. Відповідно до п.167.5. ст.167 ПКУ ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

18 відсотків – для пасивних доходів, крім зазначених нижче;

5 відсотків – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування);

у половинному розмірі ставки, встановленої у п.167.1. цієї ж ст.167 ПКУ (тобто 9%) – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

 

Таким чином, незважаючи на той факт, що запитувач є ФОПом 3 групи, доходи від його інвестиційної діяльності йому слід обліковувати окремо відповідно до розділу IV ПКУ та подавати річну податкову декларацію стосовно таких доходів.