Продаж за рішенням суду

Питання: Наше підприємство (ОПФ – ПрАТ) знаходиться на загальній системі оподаткування. Станом на сьогодні ми маємо кредиторську заборгованість перед ТОВ (на загальній системі оподаткування), яка складається із заборгованості за товари та неповернутої безвідсоткової позики.

У зв’язку з тим, що у нас немає можливості погасити борг перед ТОВ грошовими коштами, ТОВ пропонує отримати в рахунок боргу нерухоме майно, або вирішувати питання в судовому порядку.

  1. Якими будуть наслідки оподаткування для ПрАТ у випадку відчуження нерухомого майна за рішенням суду (ПДВ, прибуток)?
  2. Якими будуть наслідки оподаткування для ПрАТ при реалізації (відчуженні) незавершеного будівництва юридичній особі, фізичній особі (ПДВ, прибуток)?
  3. Чи обов’язково проводити експертну оцінку нерухомості ПрАТу для продажу або відчуженні майна за рішенням суду?
  4. Чи виникає оподаткування ПДВ при відчуженні майна за рішенням суду?

 

Відповідь: Оскільки в запитанні йдеться про звернення стягнення на майно за судовим рішенням, то відповідь стосуватиметься лише цієї процедури. Добровільне погашення боргу шляхом передачі боржником кредитору певного майна слід розглядати як звичайну операцію відчуження цього майна боржником із загальними наслідками щодо оподаткування.

 

Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст.56 цього ж Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Мін’юстом України.

Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі – Порядок № 2831/5) для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник електронних торгів проходить процедуру реєстрації на веб-сайті реалізації майна, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок державного підприємства, яке належить до сфери управління Мін’юсту України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електрон­них торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Організатор торгів здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п. 2 розділу II Порядку № 2831/5).

Після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Такий протокол підписується Організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування Системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

Згідно з п. 1 розділу X Порядку № 2831/5 на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

  • зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за таким лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);
  • сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;
  • різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової.

Податкові наслідки такої реалізації щодо ПДВ передбачені розділом V та підрозділом 2 розділу XX якого встановлено правові засади оподаткування ПДВ. Згідно з пп.«а» і «б» п. 185.1 ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст.186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14 ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.203 п. 14.1 ст.14 ПКУ).

У разі примусового продажу арештованого майна органами юстиції застосовується порядок визнання податкових зобов’язань та податкового кредиту, встановлений п.189.4 ст.189 ПКУ. Цією нормою встановлено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довір­чого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст.188 ПКУ.

П.188.1 ст.188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни).

Операція з продажу арештованого майна на електронних торгах з метою оподаткування прирівнюється до операції постачання товарів.

На зазначену дату боржник має збільшити податкові зобов’язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму коштів, зазначену в протоколі електронних торгів.

Оскільки власник майна, реалізованого на електрон­них торгах у формі аукціону, є платником податку та перехід права власності на таке майно відбувається безпосередньо від нього до Переможця електронних торгів, то при здійсненні операції з постачання такого майна податкова накладна складається на Переможця електронних торгів.

 

Що стосується податку на прибуток, то щодо нього якихось особливостей ПКУ не містить. У п.134.1. ст.134 ПКУ зазначено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ.

 

Щодо об’єкта незавершеного будівництва слід виходити з того, що згідно зі ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Таким чином, якщо право власності на об’єкт незавершеного будівництва не пройшло процедуру державної реєстрації, то продаж відбуватиметься не цього об’єкта, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

 

Питання щодо оцінки майна, яке реалізується у виконавчому провадженні, врегульовано статтею 57 Закону № 1404, відповідно до якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість іншого майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Отже здійснювати самостійно оцінку майна боржник не зобов’язаний. Хіба, що він узгодить це з виконавцем і стягувачем у разі добровільної передачі майна стягувачу.

 

Додаткова інформація.

Певні особливості визначення бази оподаткування ПДВ встановлені п.189.15. ст.189 ПКУ, відповідно до якої у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість. Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення п.198.5 ст.198 ПКУ.

Крім того, відповідно до п.197.12. ст.197 ПКУ звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).