Опубліковано в журналі “Головбух” № 35 (802), 24 вересня 2012 р. (стор. 44-46)

Запитання: Підприємство — резидент України має намір придбати у нерезидента комп’ютерну програму для використання в господарській діяльності, без подальшого продажу і передачі третім особам. Право користування програмою, всі ліцензійні права належать компанії-нерезиденту. Вартість програми — 10 000 дол. США. Чи можна її ввести через кордон на СД-диску? Чи можна її отримати через інтернет? Як відобразити в обліку залежно від умов купівлі?

Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно із ст.10 Митного кодексу України (далі – МКУ) митним кордоном України є межі митної території України. Він збігається з державним кордоном України. Відповідно до ст.74 МКУ імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Ст.374 МКУ встановлює, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню. При цьому слід мати на увазі, що згідно із ст.51 МКУ митна вартість носія (у нашому випадку CD) визначається окремо від вартості програмного продукту.

Таким чином, при отриманні ПЗ через Інтернет декларування не відбувається, а отже й довести факт імпорту програмного забезпечення буде складно.

Доводити факт здійснення імпорту доведеться з огляду на ст.2 та ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, які вимагають здійснення імпорту для того, щоб не на нараховувати імпортеру пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочення поставки за межами 180-денного строку, відведеного законодавцем для імпорту.

Відповідно до пп.145.1.1. ст.145 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) комп’ютерні програми відносяться до об’єктів групи 5 нематеріальних активів, на які амортизація нараховується протягом строку, встановленого правовстановлюючим документом, але не менше 2 років. Таким чином, програмне забезпечення вартістю 10 000 доларів у гривневому еквіваленті, визначеному шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати – за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (п.153.1.2. ст.153 ПКУ), підлягає амортизації у податковому обліку, як НМА.