Використання “чужого” логотипу у власній діяльності

Питання: У підприємства є власна зареєстрована торгова марка. Це підприємство уклало договір про поставку послуг, де воно виступає покупцем таких послуг.

В одному із пунктів договору зазначено, що Постачальник має право використовувати логотип Покупця у переліку партнерів на своєму офіційному сайті та у презентаційних матеріалах.

Чи будуть у Покупця проблеми з податком на прибутком?

Чи зможе податкова донарахувати дохід у вигляді роялті?

Адже основним продуктом у цьому договорі є інші послуги, а не використання логотипу?

Відповідь: Для початку слід зрозуміти, що продаж послуг Постачальником Покупцеві і використання таким Постачальником логотипу Покупця – це окремі правовідносини, хоча вони певною мірою між собою й пов’язані. При цьому важливе значення має факт реєстрації логотипу Покупця як торговельної марки.

Відповідно до ст.492 Цивільного кодексу України торговельною маркою (ТМ) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

До майнових прав інтелектуальної власності на ТМ ст.495 ЦКУ відносить право на використання торговельної марки та виключне право дозволяти використання торговельної марки. При цьому такі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII торговельна марка – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Зареєструвавши ТМ її власник отримує відповідне свідоцтво, яке надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом (ст.16 зазначеного Закону). При цьому використанням торговельної марки визнається:

  • нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
  • застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

 

Таким чином, використання Постачальником ТМ Покупця у своїх презентаційних матеріалах та на сайті цілком відповідає ознакам використання ТМ. І це цілком логічно, оскільки Постачальник вчиняє такі дії з метою підвищення довіри до його послуг з боку інших покупців, та отримує з цього певну користь. Адже досить ймовірно, що без такого використання ТМ одного з покупців, обсяги продажу Постачальника можуть бути меншими.

 

Згідно з пп.14.1.13. ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги – це, у тому числі, роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

 

Відповідно до пп.134.1. ст.134 ПКУ об’єктом оподаткування визнається прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. А відповідно до п.21 цього ж НП(С)БУ дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

 

Таким чином, цілком очікуваною буде поведінка контролюючого органу під час перевірки, якщо ним буде збільшено фінансовий результат Постачальника на вартість безоплатно отриманої ним послуги від Покупця у вигляді вартості користування такою ТМ шляхом відображення її на презентаційних матеріалах і на сайті Постачальника.