Питання: ТОВ – нерезидент планує вихід зі складу засновників ТОВ – резидента, у якому його частка становить 70%.  

Запитання 1: чи може ТОВ нерезидент-засновник  забрати свою частку у статутному капіталі грошовими коштами та відмовитись від решти вартості частки учасника у вигляді ринкової вартості активів, дебіторської заборгованості ТОВ,  різниці між активами і зобов’язаннями ТОВ? Якщо так, то які будуть податкові наслідки для ТОВ – резидента?  

Запитання 2. Якщо ТОВ нерезидент-засновник відступить належну йому частку при виході зі складу засновників новому засновнику ТОВ – резидента фізичній особі резиденту України, то які будуть податкові наслідки в цьому випадку?

Запитання 3. Якщо виплата, належної нерезиденту-засновнику частки буде здійснюватись товаром на території України та частково грошовими коштами на рахунок нерезидента, то чи буде тут ПДВ 20% з вартості поверненої частки товаром та із загальної суми 15% податку на репатріацію (договору про усунення подвійного оподаткування з країною нерезидента-засновника немає!)?

Запитання 4.  Як розрахувати частку майна, що підлягає поверненню нерезиденту-засновнику за даними фінансової звітності мікропідприємства?

Відповідь: Одразу слід акцентувати увагу на тому, що вихід з ТОВ і відступлення частки у ньому – це не одна й та ж юридична дія. Проте на практиці коли відбувається відчуження частки нотаріуси часто оформлюють ще й заяву про вихід, вважаючи, що учасник, який відступив свою частку здійснив вихід з ТОВ.

Оскільки вихід з ТОВ та відступлення частки – це різні юридично значущі дії, то й механізм їх врегулювання та наслідки також є різними.

Вихід учасника із ТОВ врегульований ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ). Відповідно до цієї статті учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно з ч.12 ст.24 Закону про ТОВ статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Таким чином, на запитання про те, чи може ТОВ нерезидент-засновник  забрати свою частку у статутному капіталі грошовими коштами та відмовитись від решти вартості частки учасника у вигляді ринкової вартості активів, дебіторської заборгованості ТОВ,  різниці між активами і зобов’язаннями ТОВ, слід відповісти, що такий розрахунок є можливим у тому випадку, коли статутом встановлено саме такий розмір та спосіб проведення розрахунків.

Тобто перш, ніж вийти з ТОВ учасник – нерезидент і інші учасники ТОВ можуть внести відповідні зміни до статуту такого ТОВ, і вже потім здійснити виплату нерезиденту – учаснику його частки за номінальною її вартістю, тобто у розмірі лише вкладу до статутного капіталу, здійсненого таким  учасником.

 

Як вже було зазначено вище, вихід з ТОВ і відступлення частки у ТОВ – різні юридично значущі дії. Відповідно до ст.21 Закону про ТОВ учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов’язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Щодо податкових наслідків слід виходити з того, що вони настають як для нерезидента, який здійснює відчуження своєї частки, так і для фізичної особи – резидента, який набуває цю частку у власність.

Відповідно до пп.141.4.1. п.141.4. ст.141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, у тому числі, є прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів: цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб – резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.

Однак механізм сплати цього податку на «репатріацію», встановлений пп.141.4.2. ст.141 ПКУ передбачає, що сплачується цей податок шляхом утримання його особою, яка виплачує дохід нерезиденту. До таких осіб ПКУ відносить резидента, у тому числі фізичну особа – підприємця, фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкта господарювання (юридичну особа чи фізичну особу – підприємця), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншого нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України.

У їх обов’язок і входить утримати податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

А згідно зі ст.133 ПКУ платниками податку – резидентами з числа фізичних осіб є фізичні особи – підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 ПКУ.

Таким чином, на друге запитання про те, які будуть податкові наслідки, якщо ТОВ нерезидент-учасник відступить належну йому частку при виході зі складу учасників новому учаснику ТОВ – резидента фізичній особі резиденту України, слід зазначити, що нерезидент має сплатити податок на репатріацію у розмірі 15% від суми, яку він отримає від фізичної особи – покупця частки, проте механізму сплати такого податку, з урахуванням того, що фізична особа – покупець не є підприємцем чи самозайнятою особою, в чинному податковому законодавстві немає.

 

Що ж стосується податкових наслідків для фізичної особи покупця, то вони можуть настати лише у разі продажу придбаної у нерезидента частки.

Так, згідно з п.170.2 ст.170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4.-17.2.6. цього ж пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому згідно з пп.170.2.7. ст.170 ПКУ термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

   

Згідно з ч.9 ст.24 Закону про ТОВ за погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна.

Відповідно до ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю. При цьому постачанням товарів визнається – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп.14.1.191. ПКУ).

А продажем (реалізацією) товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп.14.1.202. ПКУ).

Таким чином, на запитання про те чи буде тут ПДВ 20% з вартості поверненої частки товаром та із загальної суми 15% податку на «репатріацію», якщо виплата, належної нерезиденту-засновнику частки буде здійснюватись товаром на території України та частково грошовими коштами на рахунок нерезидента, слід відповісти, що саме так і буде, оскільки у цьому разі виникає об’єкт оподаткування ПДВ (постачання товарів на території України), а також об’єкт оподаткування податком на «репатріацію», як це передбачено п.141.4 ст.141 ПКУ. А особою, яка зобов’язана утримати податок на репатріацію та сплатити його до бюджету, буде ТОВ.

 

Щодо розрахунку вартості частки, яка має бути виплачена нерезиденту – учаснику ТОВ, який з такого ТОВ виходить, слід виходити з того, що згідно з ч.6 ст.24 Закону про ТОВ не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

При цьому вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. А товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Щодо фінансової звітності мікропідприємства слід виходити з того, що згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства
фінансів України 25.02.2000  № 39, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, зміст і форма Фінансової звітності мікропідприємства встановлені у складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядку її заповнення.

Тому, на запитання про те, як розрахувати частку майна, що підлягає поверненню нерезиденту-засновнику за даними фінансової звітності мікропідприємства, слід відповісти, що вартість такої частки розраховується з урахуванням фінансової звітності та інших документів, необхідних для визначення вартості його частки. Такими іншими документами можуть бути акти інвентаризації майна, оцінка вартості об’єктів нерухомого та рухомого майна, ін….

Для визначення вартості такої частки слід виходити з ринкової вартості активів ТОВ, зменшеної на суму зобов’язань.