Закон України від 12.05.2022 р. № 2255-IX з багатообіцяючою назвою «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» (далі — Антирейдерський закон) вніс зміни до чотирьох українських законів, а саме до законів України:

• від 06.10.98 р. № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі — Закон про оренду землі);
• від 01.07.92 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон про речові права);
• від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (далі — Закон про ЄДР);
• від 06.02.2018 р. № 2275-VІІІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон про ТОВ).

Більшість норм Антирейдерського закону набирає чинності 26.07.2022 р. (через два місяці з дати офіційної публікації), проте окремі норми наберуть чинності пізніше (відповідні застереження є у статті).

Зміни до Закону про ЄДР

Оскільки основна маса «рейдерських» правопорушень пов’язана з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, то почнемо аналіз Антирейдерського закону саме зі спеціального Закону про ЄДР.

Відповідно до змін робоче місце державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації, може бути розташовано виключно в населеному пункті за місцезнаходженням відповідного суб’єкта та/або центру надання адміністративних послуг, утвореного таким суб’єктом (част. четверта ст. 6 Закону про ЄДР). Очевидно це має спростити як механізм контролю за діями держреєстратора, так і процес оскарження його дій. Про це далі.

Частину змін до Закону про ЄДР можна назвати «технічними», хоча й не такими, що не мають істотного значення, бо невиконання тих чи інших вимог держреєстратором матиме наслідком додаткові підстави для оскарження та скасування його дій.

Наприклад, держреєстратор під час проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у зв’язку зі зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи у результаті відчуження її таким засновником (учасником) на підставі правочину, що не посвідчений нотаріально, або на підставі нотаріально посвідченого правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини, також установлює наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень щодо відповідної частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи шляхом отримання відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або перебування такого засновника (учасника) в Єдиному реєстрі боржників (абзац третій част. шостої ст. 6 Закону про ЄДР).

Тоді як держреєстратор, який проводить відповідну державну реєстрацію, використовує не лише Єдиний реєстр довіреностей, а й Державний реєстр обтяжень рухомого майна чи інші реєстри, автоматизовані інформаційні системи, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів (част. восьма ст. 6 Закону про ЄДР). Тому вчинення реєстраційних дій без урахування відомостей із зазначених джерел цілком може вважатися тим порушенням з боку держреєстратора, яке піддає сумніву правомірність його дій.

Отже, збільшення обсягу додаткових перевірок інформації під час здійснення реєстраційних дій реєстратором повинно мати наслідком поліпшення антирейдерського захисту бізнесу.

Як відомо, раніше діяла норма щодо державної реєстрації на підставі паперових документів за місцем знаходження юридичних осіб. Відтепер ця вимога поширена і на державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців.

Повна версія тут:  https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2022-7/novi-antyreyderski-pravyla-korysno-prote-chy-dostatno