Пояснення представника в апеляційному суді

  До судової палати з цивільних справ

Апеляційного суду Чернівецької області
58002, вул. Емінеску, 4, Центральна площа, м. Чернівці

Судді:

О. О. О.

Апелянт:

позивач Т.

Місце проживання: Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. І., 00

Особи, які беруть участь у справі:

відповідач У.

Місце проживання: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. П, 00
відповідач В.

Місце проживання: м. Дніпропетровськ , вул. Т., 00

Пояснення Представника Позивача

При ухваленні оскаржуваного судового рішення суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі № 7-77/77 припустився помилок у застосуванні норм матеріального права. Ці помилки носять глибоко теоретичний характер, проте саме вони виявилися причиною неправомірного рішення, прийнятого з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Застосування місцевим судом презумпції невинуватості.

Як відомо, на відміну від кримінального права у цивільному праві існує презумпція винуватості. Це питання навіть виноситься окремо на іспитах з цивільного права у юридичних навчальних закладах і на нього дають відповідь студенти третього курсу юридичного факультету.

Презумпція вини закріплена у ст.614 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Отже, саме Відповідачі у справі повинен доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов’язання з постачання пресів для виготовлення цегли, або ж довести факт виконання ними даного зобов’язання.

Натомість СУД ЗАСТОСУВАВ ПРЕЗУМПЦІЮ НЕВИНУВАТОСТІ ЗАМІСТЬ ПРЕЗУМПЦІЇ ВИНУВАТОСТІ, ЧИМ ПОРУШИВ НЕ ЛИШЕ ПОЛОЖЕННЯ СТ.614 ЦКУ, А Й ОСНОВОПОЛОЖНІ ЗАСАДИ ПРИВАТНОГО ПРАВА: СУД ЗВІЛЬНИВ ВІДПОВІДАЧІВ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ПОЗИВАЧ НЕ НАДАВ ДОКАЗІВ НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ СВОЇХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ТОБТО СУД ЗАМІНИВ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ВІДПОВІДАЧІВ ДОВЕСТИ СВОЮ НЕВИНУВАТІСТЬ НА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПОЗИВАЧА ДОВЕСТИ ВИНУВАТІСТЬ ВІДПОВІДАЧІВ. Про це йдеться на стор.3 оскаржуваного рішення.

Позовна давність як підтвердження факту невиконання зобов’язання.

На стор.3 оскаржуваного рішення місцевий суд вказує на необґрунтованість посилання представника Відповідачів на пропуск позовної давності, зазначивши, що Відповідачі зобов’язані були поставити преси у серпні 2008 року а до суду Позивач звернувся 30 серпня 2011 року, тобто в межах трирічного строку.

Враховуючи, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні посилається на ст.261 ЦКУ, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, суд тим самим визнає факт невиконання Відповідачами своїх зобов’язань.

Цей факт визнав і представник Відповідачів, подавши заяву про застосування позовної давності. Так як відповідно до ст.256 ЦКУ позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу, подання заяви про застосування позовної давності є визнанням самим представником Відповідачів факту порушення ними цивільного права Позивача.

З урахуванням викладеного щодо:

  • презумпції винуватості;
  • заяви представника Відповідачів про застосування позовної давності;
  • висновку суду про те, що Позивач строк позовної давності не пропустив, звернувшись до суду 30 серпня 2011 року,

суд переконався у неналежному виконанні Відповідачами своїх зобов’язань. То ж висновки суду про відсутність таких доказів неналежного виконання Відповідачами не відповідають логіці цього самого суду, викладеній у цьому ж судовому рішенні.

Представник Т.                                                                          ____________                                   Єфімов О.М.

(оригінал довіреності міститься
у матеріалах справи)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.