газета “ВСЕ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”, 22 за 6 березня 2023
Скажи, Отче, де буде моя душа після моєї смерті?
На небі, Сину.
А де буде моє тіло?
У землі, Сину.
А де ж буду я?
У статті 50 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності. Для цього фізичній особі достатньо мати повну цивільну дієздатність. Водночас фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців є відкритою. Та навіть якщо фізична особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
І от на якомусь етапі розмежування статусу фізичних осіб і фізичних осіб – підприємців (ФОПів) набуло необхідності для контролюючих органів, оскільки це надало їм можливість називати правопорушенням те, що таким не є.
Усім платникам податків відомо, що мета контролюючих органів не у зменшенні кількості правопорушень, нажаль, у їх виявленні, читай, збільшенні. Навіть якщо це збільшення є штучним.
Так у правопорушення «записали» зарахування коштів фізособою на свій підприємницький рахунок без сплати податків. Із невеличким застереженням про те, що такі негативні для ФОПа наслідки настають лише в тому випадку, коли кошти до цього з підприємницького рахунку перед цим не знімалися. Вийшло так, що поки кошти у фізичної особи просто лежать у кишені, податківці до них ніяких претензій не мають. А от лиш ці кошти потраплять з кишені на рахунок, одразу ж виникає об’єкт оподаткування.
А ще, гадаю, відома ситуація, коли кошти, які надійшли підприємцю-спрощенцю на його приватний рахунок податківці вимагають оподатковувати на загальних підставах, а не за спрощеною системою. Тобто лише тому, що, вживаючи інші слова, кошти надійшли не в одну, а в іншу кишеню тієї ж куртки.
Та й у ФОПів після цього виникає бажання «дути на холодну воду». Наприклад, ФОП на загальній системі оподаткування, який має найманих працівників, здійснює виплату заробітної плати працівникам готівкою та оформлює це відомістю на виплату коштів. Для цього такий ФОП знімає кошти зі свого поточного підприємницького рахунку. Але так сталося, що на підприємницькому рахунку коштів не вистачає. Тож у ФОПа й виникає питання, чи може він виплачувати заробітну плату працівникам та добові витрати на відрядження зі своїх власних коштів, не здійснюючи при цьому внесення коштів на підприємницький рахунок з подальшим їх зняттям? Чи не буде це порушенням законодавства?
Саме по собі запитання говорить про те, що такий ФОП сприймає кошти на підприємницькому рахунку не як власні кошти. Або ж як власні, але дещо інші власні. Тобто у свідомості такого ФОПа власні кошти поділяються на дві категорії власних коштів: абсолютно власні і відносно власні…
Але така свідомість платника податків виникла не сама по собі, а «за допомоги» контролюючих органів. Так, наприклад, в ІПК ДФС від 17.10.2017 № 2253/С/99-99-13-01-02-14/ІПК, податківці стверджують, що ФОП у разі придбання ним автомобіля для здійснення підприємницької діяльності, має право на податковий кредит з ПДВ, але водночас зобов’язаний нарахувати у цій же сумі податкове зобов’язання, оскільки справжнім власником такого автомобіля є фізична особа, а не ФОП. Тобто ФОП, з точки зору ДФС, купує автомобіль та одночасно продає його сам собі, але вже не ФОПу.
Гадаю, ще трошки руху в цьому напрямку і такий ФОП дійде до того, що орендуватиме автомобіль у себе, як у фізичної особи. Уявіть собі договір, де орендодавець Петренко Петро, а орендар – ФОП Петренко Петро. Погодьтеся, щось тут не так…
повний текст тут: https://gazeta.vobu.ua/archives/47896