У чому питання та ризики?

НСЗУ – це Національна служба здоров’я України, яка оплачує лікарю послуги, які він своєю чергою надав пацієнтові. Тобто лікар отримує оплату своїх послуг від НСЗУ, яка є юридичною особою, що й викликало відповідне запитання, адже відповідно до п.291.4. ст.291 Податкового кодексу України (далі – ПК України) до другої групи платників єдиного податку можуть належати фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, щоб перебувати у статусі платника ЄП другої групи, лікар має право надавати медичні послуги винятково іншим платникам ЄП та/або населенню, тобто фізичним особам.

Платниками ЄП можуть бути також і юридичні особи, які віднесені до третьої групи (юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року) та четвертої групи (юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків).

Надання послуг усім іншим юридичними особам, окрім вказаних, є порушенням зазначеної вище вимоги, яке тягне за собою негативні наслідки:

• до доходу від надання послуг юридичним особам застосовується ставка податку в розмірі 15% (пп.4 п.293.4 ст.293 ПК України);
• анулювання реєстрації платником ЄП (пп.3. п.299.10 ст.299 ПК України).

Тож, ключове питання у цьому питанні полягає в тому, кому саме надає лікар послугу: пацієнту чи НСЗУ, якщо оплату за неї він отримує саме від НСЗУ.

Відповідно до пп.14.1.203. п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) – це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

У чому суть відносин?

Звернемося до суті правовідносин з надання послуг. Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст.626 ЦК України). Як бачимо, договір містить сукупність цивільних прав і обов’язків.

Право одного суб’єкта і кореспондуючий йому обов’язок іншого суб’єкта складають правовідношення – зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

З визначення договору про надання послуг видно, що він має містити принаймні два зобов’язання:

1. Надати послугу. Боржником у цьому зобов’язанні є виконавець послуги, а кредитором – замовник. Повертаючись до наведеного на початку запитання, зазначимо, що боржником у цьому зобов’язанні є лікар, а кредитором – пацієнт.
2. Оплатити надану послугу. У цьому зобов’язанні боржником є платник (у нашому випадку це НСЗУ), а лікар вже є кредитором.

Повертаючись до вимог ПК України щодо спрощенців другої групи, зазначимо, що п.291.4. ст.291 ПК України акцентує увагу на першому з наведених зобов’язань. На наданні послуги. Та жодним чином не вимагає оплати такої послуги винятково тією особою, якій така послуга надана. Іншими словами ВАЖЛИВО, щоб послуга була надана фізичній особі або платнику єдиного податку. А хто її оплатить – то вже не принципово. Принаймні з точки зору ПК України.

повний текст тут: https://gazeta.vobu.ua/archives/46879