Відповідь: Зрозуміло, що такі питання просто так не виникають. Наприклад, якщо Ви замовили собі вікна у будинок і Вам їх доставив та встановив ФОП, то Вас навряд чи турбуватиме питання визнання Ваших з ним відносин трудовими.

А от, якщо це питання Вас турбує, то…

 

Спочатку дещо про електронний документообіг.

 

Відповідно до ст.638 ЦКУ «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору». Водночас згідно зі ст.640 ЦКУ моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент «одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції».

Пропозиція укласти договір називається офертою і «має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття» (ст.641 ЦКУ). Відповідь про прийняття пропозиції називається акцептом, який має бути повним і безумовним (ст.642 ЦКУ).

 

Згідно зі ст.5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

 

Оформлення первинних документів в електронній формі прямо дозволено ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Домовленість про використання саме електронних документів має усе ж таки бути досягнута учасниками господарських відносин.

Так, якщо постачальник наполягає на оформлені накладної чи акта приймання наданих послуг у паперовій формі, то покупець не зможе йому у цьому відмовити, оскільки ці правовідносини характеризуються рівністю прав.

Домовленість про складання первинних документів в електронній формі можна зазначити в господарському договорі, у додатковій угоді до нього, або ж навіть досягти усно. Так, якщо договір не передбачає оформлення первинних документів в електронній формі, то це не є підставою заперечувати правомірність їх оформлення саме так.

 

Проте жоден з наведених нормативно-правових актів не містить черговості підписання ані договорів, ані первинних документів у паперовій чи електронній формі. Однак, якщо стосовно паперової форми прослідкувати досить складно, хто перший його підписав, а хто – другий, то щодо електронних документів ця процедура є «прослідковуваною». А отже й такою, щодо якої можна зробити певні аналітичні висновки. Звідси й відповідні ризики, про які йдеться у питанні.

 

Дійсно, якщо підприємство отримує послуги від великої кількості ФОПів, а акт з усіма складається в однаковій формі, та черговість його підпису одна й та ж, однакова для усіх ФОПів, то у контролюючого органу цілком логічно може виникнути підозра, що саме це підприємство встановлює вказані вище правила взаємовідносин, саме йому належить роль лідера у цих правовідносинах, а, отже, ФОПи є просто виконавцями.

І це логічно з точки зору аналізу, адже може стати причиною цілком обґрунтованої підозри з боку контролюючих органів стосовно справжньої суті правовідносин, що склалися між такими ФОПами і замовником їх послуг.

Та от сверджувати, що цього достатньо для висновку про те, що між ФОПами і підприємством існують приховані трудові відносини, я би не став. Занадто непрямий доказ для отримання відповідного рішення суду, але досить достатній для того, щоб ця справа опинилася в суді.

Хоча нині й не дуже гарно цитувати російських класиків, але Достоєвський в романі «Злочин і кара» цитує таке англійське прислів’я: «зі ста кроликів ніколи не складеться кінь, а зі ста підозр ніколи не вийде один доказ».

Тож сам факт складання актів з багатьма ФОПами за однією формою та однаковий порядок (черговість) їх підписання в електронному документообігу – підстава для підозри щодо дійсної суті відносин, але для доказування цього замало.

Можна підозрювати багато і довго, та перетворити підозри в доказ – річ непроста. В німецькому праві застосовується термін «Scheinselbstständigkeit», що означає «Удавана самозайнятість». Але на те вона й «удавана», що приховує справжні відносини, а для доведення та встановлення факту удаваності потрібні докази. Підозри замало.

 

Зрозуміло, що податківцям ніхто не заборонить відобразити таку підозру в акті перевірки і зробити відповідні висновки у формі податкового повідомлення-рішення. Це може бути і невизнання витрат у підприємства, і нарахування на виплачені суми ПДФО, ВЗ і ЄСВ…

В ОГЛЯДІ судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах зі спорів за участю органів Державної служби України з питань праці від 14.07.2022 (рішення, внесені до ЄДРСР, за жовтень 2018 – квітень 2022 року) зазначено, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

09.06.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ГУ Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 420/2174/19 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Факел», в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу на підставі ст.24 КЗпП України.

ВС дійшов наступного висновку. Трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є:

– систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

– підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

– виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327;

– обов’язок роботодавця надати робоче місце;

– дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

 

Отже, з наведеного слід дійти висновку про те, що сам факт того, що підприємство співпрацює з багатьма ФОПами, отримує від них однотипні послуги, складає з ними акти в однаковій формі, здійснює підписання цих документів в електронній формі лише після підписання таких актів зазначеними ФОПами, усе це може дати контролюючому органу підставу для підозри удаваної самозайнятості таких фізичних осіб, для підозри, що тут насправді існують трудові відносини. Однак, враховуючи точку зору судової влади на сьогодні цього замало. Потрібні докази наявності наведених вище ознак трудових відносин: правила внутрішнього трудового розпорядку, робоче місце, зарплата за процес, а не за результат… Якщо таких доказів контролюючий орган не назбирає, то у підприємства будуть непогані шанси в суді.

 

Проте, я би радив підприємству таки підстрахуватися, адже в суді (якщо справа туди дійде) треба буде щось говорити, мати якусь аргументацію і така аргументація має бути логічною.

Тож, рекомендація: підприємству слід обгрунтувати таку процедуру у відповідному наказі. Можливо в наказі про затвердження облікової політики. В такому наказі варто зазначити, що з метою уніфікації первинного документообігу підприємство має стандартну форму акту приймання наданих послуг, а з метою уникнення конфліктів з виконавцями послуг бухгалтер має формувати витратну частину лише після отримання від виконавців підписаних з їх боку актів приймання таких послуг.

Водночас бухгалтеру чи іншій особі, відповідальній за підписання документів в електронному документообігу, слід накладати електронний підпис лише після отримання від виконавця акту з накладеним таким контрагентом електронним підписом. Такий механізм впроваджується з метою уникнення здійснення оплати за отримані послуги без наявності підписаного електронними підписами актом. Тобто з метою уникнення понесення фактичних витрат, не підтверджених первинними документами.

Також варто такий механізм складання та підписання актів приймання послуг відобразити у відповідному договорі з ФОПом – надавачем вказаних послуг. У цьому ж договорі варто вказати усі наведені вище Верховним Судом ознаки трудових правовідносин та зазначити, що ці ознаки у відносинах з ФОПом не визнаються і не існують.

 

 

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана