Відповідь: Відповідати на це запитання слід, враховуючи норми ПКУ, які регулюють статус «податкового» резидента, тобто особи, яка вважається резидентом саме для податкових відносин, а не взагалі.

Так, згідно з пп.14.1.213. п.14.1. ст.14 ПКУ резидент з числа фізичних осіб – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, враховуючи запитання, а саме те, що запитувач:

• може мати місце постійного проживання членів сім’ї в Україні,
• є громадянином України,
• може самостійно визначити своє основне місце проживання в Україні,

слід дійти висновку, що запитувач цілком може розраховувати на визнання його «податковим» резидентом України.

Згідно зі ст.15 ПКУ платниками податків визнаються, у тому числі фізичні особи – резиденти України, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

А відповідно до ст.16 ПКУ платник податків зобов’язаний:

– стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, у тому числі й шляхом реєстрації як ФОП;

– вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

– подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

– сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а згідно зі ст.50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV встановлює перелік документів, які подаються фізичною особою державному реєстратору для реєстрації статусу підприємця.

Відповідно до ст.58 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа – підприємець. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи (ст.128 ГКУ).

 

Отже, фізична особа – громадянин України, може бути зареєстрована ФОПом, незалежно від того, що вона проживає в Німеччині.

 

Відповідно до п.291.5.7. ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні та юридичні особи – нерезиденти. Проте, як було вказано вище сам факт проживання громадянина України в Німеччині не позбавляє таку фізичну особу статусу резидента України, та не позбавляє її права зареєструватися ФОПом на спрощеній системі оподаткування.

 

 

Отже, відповідаючи на запитання, слід зазначити, що ФОП, який вимушено перебуває за межами України, але має бажання при цьому декларувати доходи і сплачувати податки в Україні як фізична особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування, цілком вправі це робити.

 

 

Щодо провадження підприємницької діяльності за межами України

 

Для відповіді на це запитання слід аналізувати законодавство Німеччини, а саме для того, щоб дійти висновку про те, чи оподатковуватиметься в Німеччині дохід українського ФОПа, який тимчасово на час війни вимушений перебувати в Німеччині, отримує доходи з України і планує повернутися в Україну, щойно така війна закінчиться.

Швидше за все, такий ФОП має визнаватися податковим резидентом Німеччини, якщо на території цієї країни він перебуває більше ніж 183 дні на рік. А тому, цілком ймовірно, що такий дохід ФОПа – резидента України має оподатковуватися і в Німеччині. Таке вже загальне правило і пояснення його можна знайти тут: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0.pdf.

 

Враховуючи викладене, слід бути готовим до того, що, сплативши єдиний податок в Україні, ФОП змушений буде сплачувати ще й відповідні податки в Німеччині.

 

 

О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана