Відповідь: Продовжуючи тему викупу боргу фізичної особи за кредитом, розглянемо наслідки такого викупу юридичною особою.

У цьому випадку для фізичної особи – боржника майже нічого не змінюється, якщо не зважати на те, що контролюючий орган буде більш повідомлений про таку операцію, оскільки на відміну від покупця – фізичної особи, механізмів контролю якого у податківців занадто мало, покупця – юридичну особу податківці контролюють набагато ефективніше. Перевіряючи юридичну особу під час планової чи позапланової перевірки, податківці не зможуть не побачити операцію викупу нею боргу фізичної особи за банківським кредитом. А звідси й істотно вища ймовірність виникнення запитань до такої фізичної особи – боржника.

Відповідаючи на запитання про те, впродовж якого часу новий кредитор – юридична особа може вимагати сплати боргу у повному обсязі, зазначимо, що такого обмеження закон не встановлює для юридичних осіб, так само, як і для фізичних осіб. Сплив позовної давності не скасовує і не припиняє право вимоги щодо повернення боргу. Сплив позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову (ст.267 ЦК України). Але особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Тобто якщо боржник сплатить викуплений борг після спливу позовної давності (тут це ті ж самі 3 роки з дати погашення кредиту), то він не матиме права вимагати повернення йому таких коштів. Лише суд може звільнити боржника від виконання зобов’язання, застосувавши позовну давність.

Якщо боржник не погасить свій борг новому кредитору – юридичній особі, що викупила його борг, то після спливу трьох років з дати, коли цей борг мав бути погашеним, у такого боржника виникне обов’язок сплатити податок на доходи фізичної особи (18%) та військовий збір (1,5%) від суми непогашеного боргу. У нашому випадку це може скласти також майже 19 500 грн, якщо боржник взагалі нічого не сплатить. Відповідно до пп. 164.2.7. ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

На відміну від ситуації, коли кредитором виступає фізична особа, яку податківці контролюють набагато менше, сплив позовної давності щодо зобов’язання фізичної особи перед юридичною податківці не «загублять». Вони це не зможуть не побачити, перевіряючи юридичну особу – кредитора.

Інші податкові наслідки настануть, якщо боржник повністю виконає свій обов’язок перед новим кредитором – юридичною особою та сплатить їй всі 100 тис. викупленого боргу. У такому разі юридична особа матиме дохід.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно з якою оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на податкові різниці.

Чинним податковим законодавством не визначено окремого податкового обліку операцій з відступлення права вимоги, а  тому облік таких операцій ведеться за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.5 П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в МЮУ 14.12.1999 за №860/4153, а також відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в МЮУ 19.01.2000 за №27/4248).

Отже, якщо фізична особа – боржник погасить повністю кредит юридичній особі і сплатить 100 тис грн, то у такої юридичної особи одночасно виникне дохід у розмірі 100 тис грн та витрати – 20 тис грн, тобто фінансовий результат до оподаткування зросте на 80 тис грн.

Що стосується дисконтування, то дисконтувати довгострокову заборгованість вимагають п.12 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та п.9 НП(С)БО «Зобов’язання». За ними для оцінки довгострокової заборгованості використовується теперішня вартість. Таку вартість отримують шляхом дисконтування майбутніх платежів, яка очікується для погашення зобов’язання. Дисконтувати можна лише грошову довгострокову заборгованість.  Прикладом грошової заборгованості є борг за кредитами.

Однак, ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб чинним законодавством не передбачено, тому й дисконтувати фізичній особі – боржнику таку заборгованість не потрібно. А от що стосується юридичної особи, то для неї довгострокова дебіторська заборгованість навряд чи «сховається» від податківців в сенсі дисконтування. Хоча на практиці податківців більше «цікавить» довгострокова кредиторська заборгованість, а не дебіторська.

Щодо ПДВ слід врахувати, що відповідно до пп.14.1.255 п.14.1 ст.14 ПКУ відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до пп.196.1.5 п.196.1 ст.196 ПКУ не є об’єктом оподаткування відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана