Відповідь: Ситуація досить поширена на ринку кредитування. А ще точніше на ринку прострочених кредитів. Банки з тих чи інших причин відступають фінансовим компаніям (читай, колекторам) право вимоги за простроченими кредитами, а фінансові компанії, які придбали такі права вимоги, припустимо, за 10% від номінальної суми вимоги, «з радістю» готові отримати від боржника 20%.

Але боржники, які порадилися з фахівцями у галузі оподаткування, віддають перевагу тому, щоб цей борг викупив не сам боржник, «друг» або «родич». І все через те, що викуп власного боргу за 20% номінальної вартості податківці і фінансові компанії чомусь вважають прощенням боргу (ст.605 ЦК України), хоча за правовою природою це усе ж таки є відступним (ст.600 ЦК України). Якщо цікавить це питання, то детальніше можна ознайомитися тут: http://yefimov.com.ua/?p=454.

Чому податківці наполягають на прощенні, та тому, що відповідно до пп.«д» пп.164.2.17. ст.164 ПКУ сума прощеного боргу включається в дохід, що оподатковується ПДФО. Тому й називають вони відступне прощенням.

Якщо ж борг по кредиту за 20% «викупить» друг чи родич, то складеться ситуація, коли такий борг залишається непогашеним, а отже мова не йде ані про його прощення, ані про його припинення через передання відступного.

Ну і звісно, що цей непогашений борг друг чи родич не вимагатиме в майбутньому, хоча це не обов’язково. Бувають й такі ситуації, коли друг чи родич, викупивши борг, просто надає боржнику велику відстрочку у часі, що цілком влаштовує самого боржника.

Відповідаючи на запитання про те, впродовж якого часу новий кредитор може вимагати сплати боргу у повному обсязі, зазначимо, що такого обмеження закон не встановлює. Сплив позовної давності не скасовує і не припиняє право вимоги щодо повернення боргу. Хоча сплив позовної давності й є підставою для відмови у задоволенні позову (ст.267 ЦК України). Але відповідно до тієї ж ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Тобто якщо боржник сплатить викуплений борг після спливу позовної давності (тут це 3 роки з дати погашення кредиту), то він не матиме права вимагати повернення йому таких коштів. Лише суд може звільнити боржника від виконання зобов’язання, застосувавши позовну давність.

Якщо боржник не погасить свій борг новому кредитору, що викупив його борг, то після спливу трьох років з дати, коли цей борг мав бути погашеним, у такого боржника виникне обов’язок сплатити податок на доходи фізичної особи (18%) та військовий збір (1,5%) від суми непогашеного боргу. У нашому випадку це може скласти майже 19 500 грн, якщо боржник взагалі нічого не сплатить. Відповідно до пп. 164.2.7. ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Інші податкові наслідки настануть, якщо боржник повністю виконає свій обов’язок перед новим кредитором і сплатить йому всі 100 тис. викупленого боргу. У такому разі дохід виникне вже у кредитора. А от щодо розміру доходу питання для фізичних осіб не зовсім врегульовано. І от в чому річ.

Відповідно до ст.163 ПК України об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. А базою оподаткування визнається загальний оподатковуваний дохід, а саме будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. База оподаткування – це те, від чого рахується 18% ПДФО і 1,5% ВЗ. І відповідно до пп.164.2.20. ст.164 ПК України до цієї бази включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України.

Оскільки для фізичних осіб не передбачено обчислення доходу у цьому разі як різниці між отриманою сумою боргу і сплаченою сумою при його купівлі, то існує велика ймовірність, що податківці вважатимуть базою оподаткування всю суму погашення боргу – 100 тис. грн, а не різниці – 80 тис. грн.

Мінус в тому, що заперечувати податківцям буде нічим. До прикладу, ПК України містить пп.164.2.13., який дозволяє в дохід включати позитивну різницю, однак тут йдеться про позитивну різницю між сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду. Проте, щодо викуплених кредитів такої норми ПК України, нажаль, не містить.

Але є й плюс, який полягає у відсутності у податківців можливості проконтролювати отримання кредитором – фізичною особою від боржника – фізичної особи повної суми викупленого кредиту. Наприклад, якщо боржник передасть кредитору 100 тис. грн. готівкою і отримає відповідну розписку від кредитора про виконання ним, боржником, зобов’язання у повному обсязі, відслідкувати таку операцію податківці навряд чи зможуть. Принаймні, на сьогодні дієвих механізмів вони не мають.

І якщо в цьому разі кредитор, отримавши від боржника повну суму кредиту 100 тис. грн., задекларує дійсну суму його доходу у розмірі 80 тис. грн. та сплатить з них ПДФО і ВЗ, то навряд чи податківці у нього будуть уточнювати це питання. Ну хіба що дуже сильно зацікавляться тим.

Що стосується дисконтування, то дисконтувати довгострокову заборгованість вимагають п.12 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» та п.9 НП(С)БО «Зобов’язання». За ними для оцінки довгострокової заборгованості використовується теперішня вартість. Таку вартість отримують шляхом дисконтування майбутніх платежів, яка очікується для погашення зобов’язання. Дисконтувати можна лише грошову довгострокову заборгованість.  Прикладом грошової заборгованості є борг за кредитами.

Однак, ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб чинним законодавством не передбачено, тому й дисконтувати фізичним особам, ані кредитору, ані боржнику таку заборгованість не потрібно.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана