Відповідь: Відповідно до п.291.4. ст.291 Податкового кодексу України до суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, третьої групи віднесено, зокрема, юридичних осіб – суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У 2023 році ця межа становить 7 818 900 грн.

Згідно з п.292.1. ПК України доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ПК України.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.292.6. ПК України).

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (п.292.16. ПК України).

Статтею 293 ПК України передбачено ставки єдиного податку для спрощенців. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПК України;

2) 5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Водночас відповідно до п.293.5 ПК України для платників третьої групи (юридичних осіб) встановлено ставки єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених п.293.3 ПК України, зокрема:

• до суми перевищення обсягу доходу (нагадаємо це 7 818 900 грн у 2023 році);
• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

 

Відповідно до п.293.8. ПК України зазначена подвійна ставка ЄП застосовується з урахуванням того, що платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників,

• до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 ПК України, а також
• зобов’язані у порядку, встановленому ПК України, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

 

Окрім того, відповідно до п.299.10. ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 ПК України, зокрема й у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку третьої групи вимог, встановлених ПК України, анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п.299.11. ПК України).

 

Отже, у разі продажу корпоративних прав на суму 60 млн грн, юридична особа – платник ЄП третьої групи, зобов’язана буде сплатити 5% ЄП з суми 7 818 900 грн, а саме 390 945 грн (якщо така операція відбудеться у 2023 році), а з суми, що перевищує вказану ЄП має бути сплачений у розмірі 10%, тобто 5 218 110 грн ((60000000-7818900)х10/100). Хоча тут є ризики, про які далі.

 

Щодо можливості вирахувати вартість придбання таких корпоративних прав слід зазначити, що вона для спрощеної системи оподаткування не передбачена.

Саме тому представники контролюючих органів самі ж по різному сприймають цю ситуацію в правовому полі. Наприклад, у своїй консультації на питання: «Що є доходом ЮО – платника ЄП у разі продажу корпоративних прав, якщо ринкова вартість цих прав є вищою/нижчою ніж номінальна вартість?» Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає: «…доходом платника єдиного податку – юридичної особи третьої групи є сума коштів, отриманих від продажу корпоративних прав, незалежно від того, вищою або нижчою є ринкова вартість цих прав ніж їх номінальна вартість. При цьому на дату надходження коштів від продажу корпоративних прав такий платник обраховує єдиний податок залежно від обраної ставки єдиного податку» (https://evp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/576039.html).

В ІПК від 08.10.2018 № 4338/ІПК/8/09-19-12-04-17 ГУ ДФС в Івано-Франківській області зазначає: «…продаж корпоративних прав визнається доходам та є об’єктом оподаткування єдиним податком. Оподаткуванню єдиним податком підлягає сума коштів, отриманих від продажу корпоративних прав, незалежно від того, вищою або нижчою є продажна вартість цих прав ніж їх номінальна вартість».

Водночас в цій же ІПК щодо можливості отримання такого доходу зазначено: «участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, тобто здійсненням прямих фінансових інвестицій (пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Умовою, за якою суб’єкт господарювання не може бути на спрощеній системі оподаткування, є обрані цим суб’єктом види діяльності, зазначені у пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, які заявлені ним при державній реєстрації.

Якщо здійснення операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав не є обраними видами діяльності, то такі разові господарські операції не є підставою для переходу на загальну систему оподаткування». (https://ips.ligazakon.net/document/PK1731).

 

Більше категорично та радикально до питання набуття у власність корпоративних прав ставиться ДФС України в ІПК від 18.09.2018 № 4079/6/99-99-12-02-03-15/ІПК: «Разом з цим зазначаємо, що відповідно до пп. 7 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність з управління підприємствами.

За відповідністю кодів КВЕД ДК 009:2010 та КВЕД ДК 009:2005 вид діяльності «Управління підприємствами» (код 74.15.0 КВЕД ДК 009:2005) передбачає діяльність головних управлінь (хед-офісів) та включає діяльність холдингових компаній, які залучені до керування, а також діяльність головних управлінь (хед-офісів), централізованих адміністративних офісів та різних офісів, що здійснюють ведення справ, спостерігають та керують іншими підрозділами компанії або підприємства, здійснюють стратегічне або організаційне планування, беруть участь у прийнятті рішень (код 70.10 КВЕД ДК 009:2010).

Враховуючи значене, якщо юридична особа, набуваючи статусу засновника юридичної особи, обирає та здійснює вид діяльності «Управління підприємствами» (підклас КВЕД ДК 009:2005 74.15.0) або «Діяльність головних управлінь (хед-офісів)» (код 70.10 КВЕД ДК 009:2010), то відповідно до вимог пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу така юридична особа не може бути платником єдиного податку третьої групи.

З придбанням 100 відс. участі у статутному капіталі Підприємства Товариство фактично здійснює діяльність з управління цим Підприємством.

При цьому слід враховувати наступне. Придбання та продаж Товариством корпоративних прав інших юридичних осіб на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво.

Зокрема, п. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено, то не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва». (https://ips.ligazakon.net/document/PK1689?an=15).

 

З урахуванням розбіжностей у точках зору контролюючих органів на питання щодо набуття та володіння спрощенцем корпоративними правами ТОВ слід стверджувати про наявність ризику, коли податківці застосують до всієї суми доходу від продажу корпоративних прав подвійну ставку ЄП (10%), оскільки відповідно до п.293.5 ПК України для платників третьої групи (юридичних осіб) встановлено ставки єдиного податку у подвійному розмірі до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

 

 

Відповідаючи на запитання про те, в яких випадках і в якому обсязі засновники мають право повернути (вивести 14 млн.) свої внески в статутний капітал і які податкові зобов’язання виникнуть у фізичних осіб та ТОВ «ГІ», слід зазначити таке.

Учасники ТОВ можуть повернути свої вклади до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю в результаті прийняття та виконання рішення про зменшення статутного капіталу. Процедура зменшення СК ТОВ врегульована у ст.19 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Також отримати свій вклад учасник ТОВ може шляхом продажу своєї частки у повному обсязі чи частково третім особам чи іншим учасникам відповідно до ст.21 або самому ТОВ відповідно до ст.25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Щодо податкових наслідків таких операцій слід зазначити таке.

Відповідно до п.14.1.90. ст.14 ПК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оподаткування інвестиційного прибутку фізичної особи відбувається згідно з п.170.2 ст.170 ПК України. Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX ПК України, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

 

Щодо питання про те, які виникають податкові наслідки для учасників – фізичних осіб при продажу своєї частки ТОВ за мінімальною/символічною ціною, слід врахувати викладене вище щодо оподаткування інвестиційного прибутку. Очевидно, що в цьому разі буде отриманий інвестиційний збиток, або, як вже звично стало чути від різних пропагандистів «від’ємний інвестиційний прибуток». Тож, і податкових зобов’язань у такої фізичної особи – продавця не виникне.

 

 

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана