Відповідь: придбання нерухомості за межами України не заборонено чинним законодавством ані для юридичних, ані для фізичних осіб. А от щодо податкових наслідків є нюанси.

Згідно зі ст.22 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку. Відповідно до п.63.3. ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПК України.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Зрозуміло, що нерухоме майно, придбане для того, щоб виплатити учаснику дивіденди, тобто з метою відчуження, а тому його можна не вважати об’єктом оподаткування або об’єктом, пов’язаним з оподаткуванням. Але, зважаючи на альтернативу (сперечатися з податківцями з цього приводу чи просто подати повідомлення за формою № 20-ОПП), мабуть простіше, дешевше, а тому й ефективніше буде подати таке повідомлення. Особливо якщо зважити на те, що таке нерухоме майно навряд чи залишиться непоміченим, потрапивши в активи ТОВ, а потім вибувши з цих активів.

Відповідно до ст.117 ПК України неподання повідомлення за формою № 20-ОПП тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн, або 2040 грн – за повторне неповідомлення.

Щодо податку на додану вартість слід виходити з того, що відповідно до ст.185 ПК України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України. А згідно зі ст.186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Отже, постачання нерухомого майна за межами України, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо дивідендів.

Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону про ТОВ Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Тобто виплатити дивіденди нерухомим майном учаснику можна за умови якщо всі учасники ТОВ візьмуть участь у загальних зборах, на яких вирішується питання виплати дивідендів, та усі вони проголосують одностайно за виплату дивідендів учаснику не грошовими коштами, а відповідним нерухомим майном.

Якихось спеціальних правил оподаткування такої виплати чинний ПК України не встановлює. Для оподаткування дивідендів встановлена ставка ПДФО у розмірі 5% (п.167.5.2. ПК України) та військового збору у розмірі 1,5% (п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Тож, ТОВ із суми дивідендів має нарахувати, утримати та сплатити до бюджету вказані ПДФО та ВЗ.

Окрім наведеного правила оподаткування слід мати на увазі, що відповідно до пп.164.2.17. ПК України до оподатковуваного доходу фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків лише житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Тож, якщо нерухоме майно передаватиметься учаснику – фізичній особі в рахунок дивідендів за ціною нижче ціни його придбання, то різниця між ціною придбання і сумою дивідендів вважатиметься знижкою і оподатковуватиметься вже не як дивіденди, а як додаткове благо за звичайною ставкою ПДФО – 18%. І плюс ВЗ – 1,5%.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді