Якось один мій знайомий поділився зі мною думкою про те, чому він не читає книжки. «В них немає інформації». Думки є, а інформації в плані, хто, куди пішов, хто, що купив, хто, у яку халепу потрапив… немає.  Він читає газети і журнали, бо там в основному така інформація є, а думок, над якими можна поміркувати, немає.

А увечері я затримався на інтерв’ю з Ф.Кіркоровим на якомусь телеканалі. А саме, на одному з його висловлювань. Він сказав, що дуже жаліє журналістів, бо на його думку, у них абсолютно не цікаве власне життя. Настільки нецікаве, що вони більше цікавляться його життям (Ф.Кіркорова), замість того, аби цікавитися власним.

Виходить, що життя мого співрозмовника також нецікаве. Принаймні, з точки зору Ф.Кіркорова. Мабуть і з моєї точки зору також, бо якось ловлю себе на думці, що якщо у когось і запитую, як справи, то лише тоді, коли відчуваю, що людина хоче це питання від мене почути. Насправді ж, мене часто не цікавлять чиїсь справи, навіть коли запитую про це.

А Вас цікавлять чиїсь справи? Особливо тоді, коли Ваше життя цікаве і Вам самому хочеться комусь розказати про них?