Відповідь: Для початку слід зазначити, що така організаційно-правова форма як приватне підприємство, зазначене в Державному класифікаторі «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, відповідно до п.3.1.2. якого ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО – це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Крім того, відповідно до ст.63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи).

Якогось спеціального нормативно-правового акту, яким би регулювалася діяльність приватного підприємства, як наприклад, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ), в чинному законодавстві віднайти не вдалося. А тому відповідь на поставлене запитання ґрунтуватиметься на застосуванні норма Закону про ТОВ за аналогією, проте з урахуванням ризиків саме такої аналогії: оскільки аналогія закону не є прямою нормою, яка регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство має право зменшити свій статутний капітал. У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним. Вказаним Законом взагалі не передбачено зменшення статутного капіталу ТОВ з метою зменшення збитків.

Тому слід звернутися до «ідеології» бухгалтерського обліку з метою знайти там можливе відображення такої дії.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу.

Вказаний рахунок має субрахунок 401 «Статутний капітал», на якому відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств, та субрахунок 403 «Інший зареєстрований капітал», на якому відображається зареєстрований капітал інших підприємств, зокрема приватних підприємств, формування якого передбачено в установчих документах.

Тож, приватному підприємству обліковувати власний капітал, створений за рахунок власника, слід на субрахунку 403, а не на субрахунку 401.

За кредитом рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» відображається збільшення зареєстрованого і пайового капіталу, а також надходження внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Відповідно до зазначеної Інструкції рахунок 40 за дебетом кореспондує, зокрема, з рахунком 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Водночас на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом цього рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності. Отже, зменшення іншого зареєстрованого капіталу (СК приватного підприємства), може бути відображено за кредитом рахунку 44, що матиме наслідком збільшення нерозподіленого прибутку або за наявності – непокритих збитків.

Отже, з точки зору бухгалтерського обліку цілком можливим є зменшення «статутного капіталу» приватного підприємства з метою зменшення непокритих збитків.

 

А тепер щодо інвестиційного прибутку власника чи доходу самого приватного підприємства.

 

Відповідно до п.170.2. ст.170 ПК України врегульовано особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб інвестиційного прибутку.

Для цілей вказаного пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом (пп. 170.2.7 п.170.2. ст.170 ПК України).

Згідно з п.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

На підставі ст.96¹ Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Згідно з пп.14.1.811 п.14.1 ст.14 ПК України інвестиційний прибуток (для цілей розділу IV ПК України) – це дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX ПК України з урахуванням норм пп.170.2.4-170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України (крім операцій з деривативами) (на підставі пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України).

За пп.170.2.3 п.170.2 ст.170 ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за вказаними правилами виникає від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

А згідно з пп.170.2.6. п.170.2 ст.170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від’ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Підсумовуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що при зменшенні «статутного капіталу» приватного підприємства з метою зменшення непокритих збитків такого ПП, не відбувається відчуження інвестиційного активу, а отже у власника такого ПП не виникає інвестиційний прибуток.

 

Щодо доходу самого приватного підприємства від вказаної операції слід врахувати, що відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Оскільки в результаті операції зменшення «статутного капіталу» приватного підприємства з метою зменшення непокритих збитків не відбувається ані збільшення активів, ані зменшення зобов’язань, ані зростання власного капіталу, то й дохід в такому разі не виникає, а тому й не відбувається збільшення фінансового результату до оподаткування, який є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств.

 

 

 

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради Верховного Суду